Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Статті

23.05.2024

Просвітителі Європи

lavra.ua

24 травня — день пам’яті рівноапостольних Кирила і Мефодія.

Уперше цю дату було відзначено в Болгарії 1853 року як День пам’яті «…вчителів болгарських і всіх слов’янських народів, які створили слов’яно-болгарські літери і працю велику здійснили, перевівши Святе Письмо з грецької на нашу рідну слов’яно-болгарську». На Русі це свято почали відзначати з 1862 року. Ким же були ці люди, які започаткували слов’янську писемність, грамоту і культуру? Детально про це розказано в «Житіях святих» святого Димитрія Ростовського. Ми ж зупинимося на ключових моментах, що наочно демонструють велич їхнього духу і розуму, завдяки яким слов’янський світ став ревним хранителем Православ’я.

Рідні брати Кирил і Мефодій походили з благочестивої сім’ї, що жила в грецькому місті Солуні (в Македонії). Вони були дітьми одного воєводи, родом болгарського слов’янина. Святий Мефодій був старшим із семи братів, святий Костянтин (Кирил — його чернече ім’я) — наймолодшим.

Святий Мефодій спочатку служив, як і батько його, у військовому званні. Цар, довідавшись про нього як про доброго воїна, поставив його воєводою в слов’янське князівство Славінію, що було під грецькою державою. Таким був Божий Промисл, щоб Мефодій міг краще навчитися слов’янської мови, як майбутній згодом духовний учитель і пастир слов’ян. Пробувши в чині воєводи близько 10 років і пізнавши життєву суєту, Мефодій став дедалі частіше замислюватися про зречення від усього земного і спрямовувати свої думки до небесного. Залишивши воєводство і всі втіхи світу, він вирушив подвизатися на гору Олімп.

Його брат — святий Костянтин — ще в юності показав блискучі успіхи як у світській, так і в релігійно-моральній освіті. Він навчався разом із малолітнім імператором Михаїлом у найкращих учителів Константинополя, зокрема у Фотія, майбутнього Патріарха Константинопольського. Здобувши блискучу освіту, він досконало осягнув усі науки свого часу і багато мов, особливо старанно вивчав він творіння святителя Григорія Богослова, за що отримав прозвання Філософа (мудрого). Після закінчення навчання святий Костянтин прийняв сан ієрея і був призначений хранителем патріаршої бібліотеки при храмі святої Софії. Але, нехтуючи всіма вигодами свого становища, пішов у монастир. Майже насильно його повернули до Константинополя і призначили вчителем філософії у вищій Константинопольській школі. Мудрість і сила віри ще зовсім молодого Костянтина були настільки великі, що йому вдалося перемогти в дебатах вождя єретиків-іконоборців Анінія.

Потім Кирил пішов до брата Мефодія і кілька років розділяв з ним чернечі подвиги в монастирі на Олімпі, де вперше почав займатися вивченням слов’янської мови. В обителях, що були на горі, було багато ченців-слов’ян із різних сусідніх країн, і Костянтин мав постійну практику, що для нього було особливо важливим, бо він майже з дитинства весь час проводив у грецькому мовному середовищі. Незабаром імператор викликав обох святих братів з монастиря і відправив їх до хозарів для євангельської проповіді. На шляху вони зупинилися на деякий час у місті Корсуні, готуючись до проповіді.

Після цього святі брати вирушили до хозарів, де здобули перемогу в дебатах з іудеями і мусульманами, проповідуючи Євангельське вчення.

Незабаром прийшли до імператора посли від моравського князя Ростислава, якого гнобили німецькі єпископи, з проханням послати в Моравію вчителів, які могли б проповідувати рідною для слов’ян мовою. Імператор покликав святого Костянтина і сказав йому: «Необхідно тобі йти туди, бо краще за тебе ніхто цього не виконає». Святий Костянтин з постом і молитвою приступив до нового подвигу. За допомогою брата і своїх учнів він склав слов’янську абетку і переклав слов’янською мовою книги, без яких не могло звершуватися богослужіння: Євангеліє, Псалтир і вибрані служби. Деякі літописці повідомляють, що перші слова, написані слов’янською мовою, були слова апостола і євангеліста Іоанна: «В начале бе (було) Слово, и Слово бе к Богу, и Бог бе Слово» (Ін. 1:1). Це було у 863 році.

Після завершення перекладу святі брати вирушили до Моравії, де їх прийняли з великою честю, і стали вчити богослужіння слов’янською мовою. Це викликало злість німецьких єпископів, які звершували в моравських церквах богослужіння латинською мовою. Вони повстали проти святих братів і подали скаргу в Рим. У 867 році святі Мефодій і Костянтин були викликані Папою Миколаєм I у Рим на суд для вирішення цього питання. Взявши з собою мощі святого Климента, Папи Римського, Костянтин і Мефодій вирушили до Риму. Коли вони прибули туди, Миколая I вже не було в живих. Його наступник Адріан II, дізнавшись, що вони несуть із собою мощі св. Климента, зустрів їх урочисто за містом. Папа Римський затвердив богослужіння слов’янською мовою, а перекладені братами книги наказав покласти в римських церквах і звершувати Літургію слов’янською мовою.

Перебуваючи в Римі, святий Костянтин, у чудесному видінні сповіщений Господом про наближення смерті, прийняв схиму з ім’ям Кирил. І через 50 днів після цього рівноапостольний Кирил помер у віці 42-х років. Перед смертю він говорив братові: «Ми з тобою як дружна пара волів вели одну борозну; я знесилений, але ти не подумай залишити труди вчительства і знову піти на свою гору». Папа наказав покласти мощі святого Кирила в церкві святого Климента, де від них стали звершуватися чудеса.

А святитель Мефодій в останні роки свого життя за допомогою двох учнів-священиків переклав слов’янською мовою весь Старий Заповіт, крім Маккавейських книг, а також Номоканон (Правила святих отців) і Патерик.

Святитель передбачив день своєї смерті і помер 6 квітня 885 року у віці близько 60 років. Відспівування його було звершено трьома мовами — слов’янською, грецькою та латинською. Похований він був у соборній церкві Велеграда — столиці Моравії.

До лику святих рівноапостольні Кирил і Мефодій були зараховані ще в давнину. У нашій Церкві пам’ять рівноапостольних просвітителів слов’ян вшановують із XI століття, а найдавніші служби святим, що дійшли до нашого часу, належать до XIII століття.

Урочисте святкування пам’яті святих первосвятителів рівноапостольних Кирила і Мефодія було встановлене 1863 року і набуло особливого значення: «Ими бо начася на сроднем нам язьще словенстем Литургия Божественная и все церковное служение совершатися, и тем неисчерпаемый кладезь воды текущия в жизнь вечную дадеся нам».

Насіння просвіти в Дусі Христовому, вкинуте рівноапостольними братами на слов’янський ґрунт, дало рясні сходи в працях братії Києво-Печерського монастиря: тут була одна з найбільших бібліотек, розвивалося богослов’я, історія та християнська філософія. Таким чином, наукова і просвітницька діяльність посіла в житті лаврських ченців особливе місце. У подальшому в Лаврі з’явилася перша в Києві друкарня, яка майже миттєво набула міжнародного авторитету. Так світло Православ’я, принесене слов’янам Кирилом і Мефодієм, поширилося на всю Русь, просвіщаючи і зігріваючи душі нових християн.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: