Дорогі брати і сестри! Господь дарував нам можливість знов і знов молитися, взивати до Його милості і дякувати за щедроти, які Він дарував нам, щоб ми мали життя вічне.

Сьогодні Свята Церква згадує дивне чудо Архістратига Божого Михаїла, якого шанує весь світ, знаючи про його неодмінну допомогу. Біблійна історія свідчить, що коли денниця возомнив у своїй гордості, що він рівний Творцеві, як сказано у Святому Письмі: «Поставлю престол і буду подібний до Всевишнього» (див. Іс. 14:13), – за ним послідувала безліч світлих ангелів, які служили Богу і раділи великій милості невпинно споглядати Творця неба і землі.

Навіть після цього до певного часу вони ще перебували на небі, але ми не знаємо, скільки. Нам відомо тільки літочислення від створення Адама до сьогоднішніх днів. Але як Господь створив світ? Вчені кажуть, що протягом мільйонів, мільярдів років. Для них мільйон років тому, мільйон років уперед – нічого не означає, але ми дотримуємося Біблійної історії. Для Бога немає ні вчорашнього, ні майбутнього, у Нього є теперішнє. Може світ був створений в одну мить, яка означає мільярд років, а може за словом Господа все сталося в одну мить. Адже для Бога часу немає, для Нього один день – як тисяча років, а тисяча років – як один день.

Ворог роду людського спокусив наших праотців Адама і Єву в Раю, – про це свідчить нам Святе Письмо, що він увійшов у змія, і змій запропонував спокуситися, скуштувати з прекрасного дерева плід, який радував людське око. Але було повеління Бога, – у жодному разі не заборона, – Господь нікому нічого не забороняє, Він тільки сказав: «Не їжте з цього дерева. Якщо скуштуєте, пізнаєте, що таке життя і смерть, і відпадете від істини» (див. Бут. 2:17-19). Змій чув ці слова і, спокушаючи Єву, запропонував їй спробувати плід із забороненого дерева. Єва спокусилася не з першого разу, але потім запропонувала і своєму супутнику, з ребра якого була створена, – Адаму.

І коли ворог роду людського піднявся проти Бога, Архістратиг Михаїл скинув його з неба, сказавши: «Вонмем! Станемо добре і виступимо проти цих духів злоби». І диявол був скинутий з неба. Апостоли, отримавши благодать Духа Святого, раділи, що мають таку силу і владу, що їм підкоряються духи, на що Господь Іісус Христос сказав: «Не радійте тому, що підкоряються вам духи піднебесні, тобто духи злоби, – бо добрі ангели завжди були супутниками людині, – а радійте тому, що ваші імена написані в книзі життя» (див. Лк. 10:20), – тобто в книзі Царства Небесного. Ми бачимо, наскільки дорожча людська душа і наскільки важливіше бути написаним у книзі життя, ніж якби нам підкорявся хтось.

З усіх слів, сказаних Христом Спасителем, найголовніша думка полягає в тому, що мета християнина – це, перш за все, необхідність досягти обителей Царства Небесного. Ми пам’ятаємо слова Спасителя, Котрий сказав: «Якщо будете мати віру з гірчичне зерно, будете творити діла великі й сильні» (див. Мф. 17:20-21).

Людині під час Таїнства Хрещення дається Ангел Хранитель. Коли людина народжується, вона народжується з первородним гріхом. У Таїнстві Хрещення людина вбирається у спасительний одяг, отримуючи той дар, який вона мала до гріхопадіння. Господь дає їй оновлення духу, який Він дмухнув при створенні Адама, як сказано у Святому Письмі, і душа людини стає безсмертною, хоча вона і була такою, але перебувала в узах гріха, від яких звільнилася при Хрещенні. Людині прощається первородний гріх і дарується Ангел Хранитель, який супроводжує її до останнього подиху в її земному житті та після преставлення приводить душу до Престолу Божого, щоб вона отримала той вирок, який людина заслужила своїм життям за всі свої вчинки.

Тільки хрещена людина має Ангела Хранителя, людина нехрещена не є чадом Церкви і не має нічого спільного з Богом, тому головним для нас є значення Таїнства Хрещення в житті людини. З розповіді святителя Іоасафа Білгородського відомо, що один священик довго не міг померти через те, що одного разу, коли він звершив Божественну Літургію в день свята святих апостолів Петра і Павла, один поміщик запізнився на богослужіння і змусив його звершити ще одну Літургію. Священик почув голос Ангела: «Не роби цього, бо будеш проклятий», – але він не послухався почутого. З того часу минуло багато років, священик постарів, але ніяк не міг померти. І коли святитель Іоасаф поцікавився цією історією, вони приїхали на місце, де вже не було того храму, і побачили, що стоїть Ангел. Настільки треба було бути святителю Іоасафу Білгородському людиною духовною, щоб побачити безтілесного Ангела, який тримає палаючу лампаду у своїй руці та охороняє місце, де приносили Безкровну Жертву. Тут вони відслужили Божественну Літургію, і старець, який не міг померти, по молитвах святителя розрішився від свого гріха і відійшов до Господа. Так і кожне місце, освячене священиком, – будинок, машина, виробниче приміщення, – отримує Ангела Хранителя, який незримо перебуває і охороняє нас.

Ми часто замислюємося, чому Ангел Хранитель нас не береже? Тому що ми, дорогі брати і сестри, буваємо лукаві й відганяємо від себе цю істоту, дану Богом для доброго супроводу нам у нашому житті. Є люди, які сумніваються і кажуть, що це неправда. Але ми бачимо, коли до нас наближається погана людина, мінлива, яка сама не розуміє, що вона робить зло, ми намагаємося від неї піти. І ми часто плачемо, журячись про ту людину, тому що вона гине. Так і наш Ангел Хранитель плаче і сумує, коли нашу душу долають злі помисли, і ще більше він журиться, коли ми робимо всілякі безчинства: говоримо хульні слова, піддаємося пияцтву, перелюбству, наркоманії та іншим гріхам – всьому тому, що може відігнати і відвернути від нас силу Божу. Тому Ангел Хранитель сумує, і тоді, коли він іде, приступає ворог роду людського – диявол, який шукає нас постійно, щоб зробити собі подібними спадкоємцями вічних мук і страждань.

Ми бачимо: людина п’яною сідає за кермо, Ангел Хранитель не може вже там перебувати, і ця людина приносить горе ближнім. А скільки горя від небогоугодних закладів різного роду, від людей, які здійснюють якісь махінації і беззаконня. Від них відступає Бог і за попущенням Господнім приступає ворог роду людського, який творить такі підступи. Про це свідчить книга С. Нілуса «На березі Божої річки», в якій розповідається про те, як диявол з майже згаслої іскри розпалив велике полум’я, щоб посварити сина, невістку, свекруху і розділити людей, які жили в мирі, розумінні і в Бозі.

Тому, дорогі брати і сестри, свято Собору Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних велике тією милістю, про яку Господь безперестанку говорить, що нам будуть супутниками Ангели Хранителі: «Якби ви знали, що Я можу уникнути цієї чаші страждань, Я б благав Отця і Він надіслав би Мені легіон ангелів» (див. Мф. 26:53-54). Тобто ангелів настільки багато, що ми своїм людським розумом не можемо перерахувати їх і уявити собі цей легіон ангелів.

Святі отці свідчать, що Страшний Суд не настане до того часу, поки не набереться стільки святих людей, скільки відпало ангелів. Ми можемо собі уявити, скільки людей жило впродовж понад 7500 років, і ще не наповнилося Царство Небесне, хоча я вірю, що багато хто спасається.

Сьогодні якраз звучать слова Христа Спасителя: «Не бійся, мале стадо» (Лк. 12:32). Отже, дедалі менше і менше праведників залишається на землі і дедалі більше – у Царстві Небесному. Особливо це підтверджується подіями XX століття, коли були гоніння на Церкву, і сьогодні вони відбуваються. Ми бачимо, як Європа повністю деморалізувалася, відкинувши церковні закони, намагаючись всіляко заглушити совість людини, щоб вона не пам’ятала про Бога. Вони думають, що їхній прогрес приведе до чогось нового. Але не можна забувати про те, що все, що робиться без Бога, як ми бачимо з історії людства, не приносить ніякої користі. Можливо, на деякий час людина отримає оманливі блага, але радість від цього буде недовгою, тому що лише там, де є Бог, є любов, а де є любов, там є Бог.

Дорогі брати і сестри! Ми дякуємо вам за молитви і труди і просимо тільки про одне – щоб ви вірували в Бога, як Господь сказав: «Віруйте в Отця Небесного, Який послав Сина Свого, віруйте в Духа Святого, Який є Водителем вашого життя». Свята Трійця ніколи не змінювалася і не зміниться, Вона керує людиною впродовж усього її життя, бо так Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного (див. Ін. 6:27-63).

При Різдві Христовому, Його Хрещенні, славному Преображенні та сходженні на Голгофу завжди були присутні Ангели. Вони раділи, а коли Господь страждав, закривали свої обличчя і ридали через те, що робить творіння зі своїм Творцем. Тому будемо молитися і прославляти Архістратига Божого Михаїла з усіма Небесними Силами і Благовісником Архангелом Гавриїлом, який є супутником Божої Матері, що провіщав Їй про зачаття Сина, про Різдво Богонемовля, про втечу до Єгипту, про Її преславне Успіння та чудеса, що безперестанку звершувалися й звершуються впродовж Її земного життя й після Її славного Успіння. Будемо просити Божу Матір, щоб ніколи не замовкала Її материнська молитва за нас недостойних і наші грішні душі, щоб над нами завжди був Її материнський омофор і щоб Ангел Охоронець ніколи не плакав через нас, але завжди був нам помічником на шляху до Царства Небесного.