Життя преподобного Феодосія було сповнене духом древніх отців. Навіть сам його прихід до преподобного Антонія був подібний до приходу в давнину преподобного Павла Препростого до преподобного Антонія Великого в єгипетську пустелю. Після відсторонення преподобного Варлаама на ігуменство в монастир святого великомученика Димитрія брати Печерського монастиря попросили обрати їм нового ігумена. Преподобний Антоній відповів: «Хто з вас слухняний, кроткий і смиренний, той нехай буде вам ігуменом». Тоді братія обрала преподобного Феодосія як людину, яка дійсно втілювала в собі всі зазначені чесноти. За його часів Печерський монастир почав розвиватися не тільки кількісно, а й якісно. Преподобний Нестор Літописець пише, що, коли кількість братії збільшилася до ста осіб, преподобний Феодосій «почав шукати Уставу чернечого життя». Дією Промислу Божого в той час на Русь приїхали з Греції митрополит Георгій з ченцем Михайлом, насельником Студійської обителі.

Преподобний Феодосій Печерський, дуже ретельно розпитавши ченця Михайла про Студійський статут, вирішив ввести в користування в Печерській обителі саме цей устав. Для цього, як розповідає Печерський патерик, «він послав одного з братії до Константинополя до блаженного євнуха Єфрема, який обходив святі місця, щоб той, дійшовши до святого Студійського монастиря, докладно дізнався про всі його порядки і приніс йому детально списаний весь тамтешній Устав: як співають піснеспіви, і читають читання, і кладуть поклони, як стоять у церкві і сидять у трапезі, і яка в які дні їжа. Блаженний Єфрем виконав наказ преподобного отця, списав у порядку весь Устав Студійського монастиря, якого був сам очевидцем, і приніс до нього. Прийнявши це писання, преподобний Феодосій наказав прочитати його перед усією братією і з тих пір почав у своєму Печерському монастирі влаштовувати все за Уставом святої Студійської обителі. Потім від Печерського монастиря всі руські монастирі прийняли той самий, переданий преподобним Феодосієм, Устав».

Впровадження преподобним Феодосієм Печерським стрункого чернечого уставу в Печерському монастирі робить його спорідненим із стародавнім єгипетським отцем – преподобним Пахомієм Великим, продовжувачем справи преподобного Антонія Великого.

Зібратель стародавніх чернечих уставів, святитель Феофан Затворник вбачає між стародавніми уставів чудовий зв’язок і єдність у дусі. Він каже: «Наш спосіб чернецтва узгоджується з первісним і з тим, яким він був у Церкві протягом усього часу – від початку до нас. Нехай радіють ченці, побачивши, як древній чернечий рід наш, і нехай надихаються ревністю бути ченцями, як належить їм бути. Скільки у нас родоначальників і яке незліченне споріднення!»

Сам Студійський устав, за великим рахунком, базувався на уставних правилах святителя Василія Великого, які, в свою чергу, сягали своїм корінням правил преподобного Пахомія Великого. Якщо говорити точно, слід зауважити, що преподобний Феодосій Печерський запозичив для свого монастиря устав Студійського монастиря в т.зв. «олексієвій редакції».

«Характерними особливостями Студійського Уставу, – пише архієпископ Згуровський Амвросій (Вайнагій), – на відміну, наприклад, від Єрусалимського, були: відсутність всенічних бдінь (крім послідування Великого Канону) і великого славослів’я на утрені, переважання студійської гімнографії, а отже, і богослужбових вказівок щодо самоголосних стихір і подібних». «Для більш ретельного нагляду за духовним життям братії у ігумена з’явилися помічники: доместик, який відповідав за церковне богослужіння; еклесіарх, який наглядав за церковним начинням і мав у своєму підпорядкуванні пономарів; економ, якому була доручена вся монастирська скарбниця і майно; келар, який завідував просфорнею, пекарнею і трапезною; воротар, який постійно перебував біля воріт обителі, та інші». Першим доместиком, з благословення преподобного Феодосія, став преподобний Стефан, келарем – Феодор, економ – Анастасій. Є інформація про те, що саме преподобний Стефан встановив служіння Божественної літургії в спокій покійної братії і ктиторів протягом усього року і навіть Великим постом. Ця уставна особливість, що зберігається і донині, вказує на те, що паралельно зі Студійським уставом у Печерському монастирі почала формуватися і самобутня традиція.

<…>Устав Лаври втілює в собі все найкраще з давніх чернечих традицій Єгипту, Палестини, Афону та Візантії. Гуртожильний устав Лаври, введений преподобним Феодосієм Печерським, був заснований на відлюдному способі життя преподобного Антонія Печерського. Обидва зазначені вектори розвитку чернечого життя, поза всяким сумнівом, знаходяться в повній відповідності з духовною спадщиною двох стародавніх єгипетських отців – преподобних Антонія і Пахомія Великих. З плином часу устав Лаври піддавався неабиякому тиску як з боку зовнішнього ворога – всіляких навал, так і з боку внутрішнього ворога – єретичних і розкольницьких угруповань. Однак він вистояв у горнилі випробувань і зараз являє собою гармонійне втілення Типікону з елементами своєрідних унікальних особливостей у повній відповідності з духом древніх подвижників і аскетів, що стояли в основі чернецтва.