Стаття у скороченні, частина 1

Відтворення Успенського собору Києво-Печерської Лаври наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. було подією національного значення. Це відбувалося у комплексі заходів на честь святкування 2000-ліття Різдва Христового. Історична реконструкція головного лаврського храму мала величезний суспільний резонанс, і для нашого часу цей проект є показовим у багатьох аспектах.Собор Успіння Пресвятої Богородиці Києво-Печерської Лаври – найскладніший і найцікавіший об’єкт реставрації в сучасній Україні. Він був відтворений у формах українського бароко періоду його розквіту.

Невелика частина споруди – приділ св. Іоанна Предтечі відтворено в стилі давньоруського мистецтва (1999). Виконання настінних розписів розпочалося лише у 2007 р.

Проект відродження Успенського собору не мав на меті здійснити точне технологічне відтворення зруйнованого  храму. Це мав бути лише символ утраченої святині. Тому, у процесі відтворення, паралельно з традиційними були широко застосовані сучасні матеріали й технології.

Особливості архітектури новозбудованого храму (це залізобетонна конструкція, у новому храмі відсутні  кілька приділів, що були  у XVIII ст.), вплив громадської думки, політичні обставини,  побажання керівництва Києво-Печерської Лаври та багато інших об’єктивних чинників – це фактори, що призводили до коригувань первинного проекту. Це стосується  і настінних розписів храму – до первинної концепції їхнього відтворення неодноразово вносилися зміни. Нині виконання стінопису ще триває, але монументальний ансамбль близький до завершення.

В процесі виконання нових розписів Успенського собору було  залучено історичні й іконографічні матеріали самого зруйнованого храму. Зокрема, основними іконографічними джерелами були рукописи початку ХІХ ст. “Память, что внутр святой Великой Печерской церкви изображенно”, друкований варіант цих документів “Описание иконописи Киево-Печерской Лавры”, опублікований М. П. Істоміним, та акварельні малюнки загальних виглядів інтер’єру Успенського собору, виконані академіком живопису Ф. Г. Солнцевим у 40-х рр. ХІХ ст. Також копіювалися збережені пам’ятки барокового мистецтва, зокрема, збережені ікони іконостасів Успенського собору зі збірок НХМУ і НКПІКЗ та іконостас і настінні розписи Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської Лаври 20-30-х рр. XVIII ст.

Підсумковий документ – “Концепція відтворення стінопису Успенського собору Києво-Печерської Лаври” (автори Н. Сліпченко, Л. Ошуркевич, І. Сьомочкін), що був прийнятий за основу відтворення внутрішньої декорації храму, було опубліковано у науковому збірнику корпорації “Укрзахідпроектреставрація”. Створюючи цей проект, автори намагалися, наскільки це можливо за нинішніх обставин, дотримуватися принципів барокової системи розпису й настанов барокової естетики й поетики. Отже, ця праця є не просто публікацією концепції, але мистецтвознавчим і, до певної міри, богословським її обґрунтуванням.

Принципи запропонованої у проекті системи розписів були аналогічні до тих, що були реалізовані в барокових монументальних ансамблях лаврської школи. Тому новий стінопис інтер’єру Успенського собору має велику кількість сюжетних і тематичних аналогій з розписами Троїцької надбрамної церкви – єдиного повністю збереженого ансамблю розписів лаврської школи доби бароко. Частина композицій відтвореного храму – це, власне,  копії розписів Троїцької церкви.

продовження буде далі

Кондратюк А. Ю. (Київ), к. мист.,

начальник науково-дослідного відділу вивчення мистецької спадщини Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”

Фотогалерея: