У другу неділю Великого посту звершується велике свято Києво-Печерської Лаври — Собор усіх преподобних отців Печерських. Не всі угодники Божі, які подвизалися в у древньому монастирі, спочили в ньому від своїх праведних праць і були поховані в печерах. По багатьох містах та країнах у свій час вони пронесли слово Боже і своїм самовідданим життям подавали приклад істинного чернецтва в різних обителях. Одним із таких святих, який не поступався подвигом древнім отцям, але жив уже у XX столітті, був преподобний Кукша (Величко).

Працями братії Києво-Печерської Лаври для шанувальників цього істинного сповідника віри Христової складено житіє святого. Воно містить факти з біографії, які, можливо, не були відомі широкому колу шанувальників Божого угодника, опис історичного фону, на якому творив свій молитовний подвиг преподобний Кукша, а також використані рідкісні, унікальні фотографії.

Преподобний Кукша у своїх спогадах вказував: «У 1913 році я повернувся зі Старого Афона на батьківщину, я протягом восьми днів прожив удома, а потім поїхав до Києва в Києво-Печерську Лавру, де був прийнятий митрополитом Флавіаном у число монастирської братії». Святий смиренно ніс усі послухи, які Господь послав йому: «У Лаврі я був рядовим ченцем (там мені дано чернече ім’я Кукші), обіймав там самі рядові посади: кухаря, просфорника, пекаря, паламаря».

Як сказано у Новому Завіті: «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать» (1Пет, 5:5.), так і покірливим перенесенням всіх скорбот преподобний Кукша сподобився Божої благодаті і був прославлений у лику святих.

Ознайомитись з текстом та ілюстраціями, наданими архівним відділом Києво-Печерської Лаври, можна у розділі «Новомученики та сповідники Печерські» офіційного сайту за посиланням.