Святий Андрій, Первозванний Апостол Христовий, син єврея на ім’я Йона, брат святого верховного Апостола Петра, був родом із міста Віфсаїди. Зневажаючи суєту цього світу та віддаючи перевагу дівоцтву перед шлюбом, він не захотів одружуватися. Почувши, що святий Предтеча Іоанн проповідує на Йордані покаяння, Андрій залишив усе, прийшов до нього і став його учнем. Коли святий Предтеча, вказуючи на Іісуса Христа, промовив: «Ось Агнець Божий», святий Андрій разом із іншим учнем Предтечі, якого вважають Євангелістом Іоанном, залишив Хрестителя й пішов за Христом. Він знайшов свого брата Симона (Петра) й сказав йому: «Ми знайшли Месію, що означає Христос», і привів його до Іісуса (Іоан. 1:41–42).

Після цього, коли він із Петром ловив рибу на березі Галілейського моря, Іісус покликав їх, кажучи: «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей» (Мф. 4:19). Андрій, одразу залишивши сіті, пішов разом із братом за Христом (Мф. 4:20).

Святий Андрій був названий Первозванним, бо першим із Апостолів став послідовником і учнем Іісуса Христа.

Після вільних страждань Господа, після воскресіння Його, святий Андрій прийняв, як і інші Апостоли, Духа Святого, що зійшов на нього у вигляді вогняного язика (Дії 2:3). Коли розділяли країни для проповіді, йому дісталися за жеребом йому дісталися за жеребом Віфінія (північно-західна частина сучасної Туреччини), Пропонтида (Мармурове море та прилеглі території), Халкідон (район сучасного Стамбула, Туреччина) та Візантія (також територія сучасного Стамбула), Фракія (територія, що охоплює сучасні Болгарію, Грецію та європейську частину Туреччини), Фракія (територія, що охоплює сучасні Болгарію, Грецію та європейську частину Туреччини), Грецію і європейську частину Туреччини) і Македонія (північна частина сучасної Греції, Північна Македонія і південний захід Болгарії), землі біля Чорного моря (прибережні райони сучасної Туреччини, Болгарії, Румунії, України та Росії) і Дунаю (долина річки Дунай, що пролягає через сучасні Румунію, Болгарію, Сербію, Угорщину та інші країни).

Також йому дісталися Фессалія (центральна частина сучасної Греції), Еллада (стародавня назва Греції), Ахаія (північно-західна частина Пелопоннесу, Греція), Амінтін (імовірно, регіон у стародавній Македонії, відповідний до сучасних грецьких земель), Трапезунт (сучасний Трабзон, Туреччина), Іраклія (сучасний Караденіз Ереглі, Туреччина) та Амастрида (нині Амасра, Туреччина).

Святий Андрій пройшов ці міста і країни, проповідуючи Христову віру. Він приймав багато скорбот і страждань у кожному місті, але, підкріплений всесильною допомогою Божою, переносив усі лиха за Христа з насолодою. Особливо багато він постраждав у місті Синоп. Його скидали на землю, били, тягали за руки й ноги, кидали в нього камінням, виривали пальці й зуби. Однак, благодаттю свого Спасителя і Вчителя, він знову ставав цілий і здоровий. Після Синопа він проходив він пройшов Неокесарію (сучасна Ніксар, Туреччина), Самосати (сучасний Самсат, Туреччина), землі аланів (території, які частково відповідають сучасному Північному Кавказу, включно з Південною Осетією і сусідніми регіонами), абасків (райони в сучасних Абхазії та північно-західній Грузії), зігів (імовірно, територія нинішнього Краснодарського краю, Росія) і Боспора (Керченський півострів і Крим).

Пізніше апостол вирушив у фракійське місто Візантію, де він першим проповідував Христа і поставив пресвітерів Церкви. На єпископа Візантії він висвятив святого Стахія, згаданого апостолом Павлом у Посланні до Римлян (Рим. 16:9). Потім, продовжуючи апостольські труди, він пройшов землі Понта, узбережжя Чорного моря, Скіфію і Херсон.

Згідно з переказами, апостол Андрій проповідував на Таврійському півострові, після чого Дніпром піднявся на північ і дійшов до місця, де пізніше виник Київ. «Вірте мені, – сказав апостол учням, – що на горах цих засяє благодать Божа: велике місто буде тут, Господь просвітить цю землю святим хрещенням і спорудить тут багато церков». Потім апостол благословив київські гори і поставив хрест, пророкуючи прийняття віри майбутніми мешканцями Русі.

Після повернення до Греції апостол зупинився в місті Патра (Патрос), де багатьох людей зцілив від недуг через покладення рук, включно зі знатною Максиміллою, яка увірувала в Христа. Коли багато жителів міста прийняли віру, правитель Егеат зненавидів апостола і засудив Його до розп’яття на хресті. Апостол, анітрохи не злякавшись, проповідував про духовну силу страждань Спасителя.

Правитель, засліплений злістю, велів прив’язати святого Андрія до хреста у формі літери Х, щоб він довше страждав. На хресті апостол невпинно молився, і, коли настав час розлучення душі з тілом, хрест осяяло небесне світло. У цьому світлі апостол відійшов у вічне Царство Боже.

Мученицька кончина апостола Андрія Первозванного настала близько 62 року після Різдва Христового.