(Через відсутність відомостей був прославлений за ім’ям, яке зазначено в слідчій справі)

Майбутній священномученик Іаков Ананійович Таценко народився в 1888 р. в с. Шабельник Чигиринського повіту Київської губернії в селянській родині.

Чернечий постриг прийняв 16 грудня 1921 р.

У Києво-Печерській Лаврі на випробуванні з 22 жовтня 1908 р., з 26 січня 1909 р. — послушник. 30 грудня 1914 р. мобілізований в діючу армію. Повернувся в Лавру 17 серпня 1918 р., продовжував нести послух в екклесіаршому відомстві.

26 листопада 1923 р. в Іоанно-Златоустівській (залізній) церкві рукопокладений в сан ієродиякона, з 1932 р. — в сані ієромонаха. Після закриття Лаври проживав на квартирах, зокрема на Госпітальному спуску, 8, де в 1933 р. під час обшуку були знайдені гроші царської чеканки, в зв’язку з чим на короткий час був заарештований ДПУ «за валюту». Виселений з Києва. Надалі проживав в м. Ірпені, вул. Пушкінська, 12.

Спільно з ієромонахом Пуліаном (Боднаруком) займався виготовленням і нелегальним продажем вінчиків, дозвільних молитов, хрестів та ін. Початок слідства — 1 квітня 1934 р. Підписка про невиїзд і допит — 23 квітня 1934 р.  Обвинувальний висновок складено 22 травня 1934 р., а наступного дня особлива нарада при колегії ДПУ УРСР ухвалила: «Таценка Якова Ананійовича відправити в ув’язнення в виправний трудовий табір строком на три роки, починаючи термін ув’язнення з 23/V-34 р., ув’язнити під варту».

Після повернення з табору переїхав до Черкас. Проживав на вул. Ворошилова, 16. У 1937 р., за даними НКВС, отець Іустин «без певних занять», «є бродячим ченцем, ходить по ринках, читає Євангеліє, веде антирадянську агітацію».

Арештований 28 грудня 1937 р. Черкаським райвідділом НКВС. Утримувався під вартою в місцевій в’язниці. Звинувачувався за ст. 54-10 КК УРСР. Винним себе не визнав. Рішенням «трійки» при Київському обласному управлінні НКВС від 29 грудня 1937 р. засуджений до розстрілу.

Вирок був приведений до виконання 14 січня 1938 р.

Ювілейним Архієрейським Собором Руської Православної Церкви (13-16 серпня 2000 р.) включено до Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської.