Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Бесіди

16.03.2024

Духівник Лаври про значення Великого посту

архімандрит Антоній

Головною метою посту є пристосування тіла, тілесного життя до подвигу молитви, богомислення, зосередженої самозаглибленості та покаяння. Піст сприяє загалом пануванню духовного життя над матеріальним, підриває і знесилює фізіологічні основи тілесних пристрастей, допомагає долати чуттєві бажання.

Святий, розсудливий, істинний піст (як і взагалі стриманість) доставляє християнину численні й різноманітні блага. Святі отці Церкви не знаходили достатньо слів для зображення всіх благотворних дій посту.

«Возлюби найпрекрасніший піст – справу гідну і богоугодну! – повчає преподобний Єфрем Сирин. – Піст – колісниця, що підносить на небо. Піст відбиває спокуси, умащує на подвиг благочестя; він співмешканець тверезості, винуватець цнотливості. Піст зводить молитву на небо. Піст – матір здоров’я. У тих, хто постує, тіло чесне і душа дорогоцінна. Піст – мир у домівках. Піст – піклувальник і охоронець дівоцтва. Піст – шлях до покаяння. Піст – винуватець сліз». Преподобний Іоанн Ліствичник пише: «Піст є чистота молитви, світило душі, зберігання розуму, знищення сердечної нечутливості, двері розчулення, смиренний подих, радісне розкаяння, утримання багатослів’я, причина мовчазності, страж послуху, полегшення сну, здоров’я тіла, відпущення гріхів, винуватець безпристрасності».

У своїх піснеспівах, присвячених посту, Церква повчає своїх чад, що, постуючи тілесно, необхідно постити і духовно, постити постом істинним, приємним, благоугодним Богу. «Істинний піст є злих відчуження, стриманість язика, люті відкладання, похітливості відлучення, неговоріння (звинувачення), брехні та клятвопорушення» (див.: стихира понеділка 1-ї седмиці Великого посту), – утримання від «шкідливих пристрастей, від заздрості й ненависті, від усякої злоби» (див.: вівторок першої седмиці Великого посту, утреня, трипіснець п. 8).

Кожен, хто дотримується посту, повинен пам’ятати мету посту: приборкання тілесних пристрастей, збереження цнотливості, стяжання смиренності та любові, полегшення діяльності духу і більш старанні вправи в подвигах благочестя. Але вельми грішать ті, які, дотримуючись посту, марнославляться, високо думають про своє постництво, засуджуючи і принижуючи інших. Деякі з таких посників від голоду і розлиття жовчі бувають сердиті, у домі своєму немирні, похмурі, дратівливі, норовисті, примхливі, уперті, не терплять суперечностей, образ і т.п. Такі нерозумні посники добрий засіб посту обертають собі тільки на шкоду. Блаженний Ієронім каже: «До чого стоншується тіло стриманістю, якщо дух насичується гордістю? Яку похвалу заслужимо блідістю від посту, якщо стаємо синіми від заздрості? Що за чеснота не пити вина, а п’яніти від гніву і злоби?»  «Що за користь, коли ми утримуємося від птахів і риби, а братів гриземо і з’їдаємо? Той, хто злословить, з’їдає тіло свого брата, гризе плоть ближнього», – говорить святитель Іоанн Златоуст.

Піст, за вченням святих отців, має значення найнеобхіднішого і наймогутнішого засобу в діяльному благочестивому житті. Піст повинен бути поєднаний з добрими справами, особливо зі справами милосердя, піклування про ближніх. Бо ніщо так не спасає душу, як допомога нужденним. «Милостиня, розчинена постом, від смерті позбавляє людину» (див.: четвер 2-ї седмиці Великого посту, утреня, стихира на стиховні).

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: