Топ-100

Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Проповіді

30.01.2017

«…Дай Бог, щоб покаяння Закхеево завжди було з нами»

митрополит Павел

Проповідь Намісника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври митрополита Вишгородського і Чорнобильського Павла, виголошена під час Божественної Літургії в Неділю 32-гу після П’ятидесятниці в храмі святих первоверховних апостолів Петра і Павла в місті Карлові Вари Чеської республіки.


Дорогі браття і сестри!

image-0-02-05-bdba867c717f469cd5dd584c41eb7c3a25794b21aca989bae86908b90fcd6173-VМи не просто прийшли в цей світ, Божественний Промисл і свята воля самі по собі не діють, але цю любов дарував нам Господь, тому що Сам Бог — любов, і нас з вами закликає до цієї любові, бути учасниками життя вічного.

Сьогодні перша підготовча Неділя до Великого посту — про Закхея, коли читається Євангеліє за Божественною Літургією про історію цієї людини.

Закхей був начальником зборів податків, тобто державною людиною, займаючи якийсь пост, і наповнював державну скарбницю для того, щоб згодом зі скарбниці виділялися кошти, як ми сьогодні звикли називати — для соціального служіння. Тобто для допомоги людям, оснащення армії, збереження пам’яток архітектури…

Ці події відбувалися, як ми з вами знаємо, під час правління імператорів, а й в наші дні багато людей турбуються тільки про себе, як би скоріше загинути, назбиравши тимчасові багатства всякими неправдами, як колись Закхей майно.

Але прокидається іскра покаяння — Серцевидець Господь не хоче смерті грішника. Кожна людина — грішна. Але якщо у неї прокидається якась іскра покаяння, і вона встає і тільки хоче йти назустріч, як Господь вже обіймає і цілує покаяння того грішника, і ми про це почуємо з Євангельського читання пізніше про блудного сина, який не заслуговує на жодну увагу, і не повинен мати ніякої любові людської. Але ви, батьки, знаєте, настільки дороги вам ваші чада. Це частина вашого життя. Це як багато хто називає — ваша кровинка. Тому Отець Небесний нас усіх створив, народив, оновив через Таїнство Хрещення, пробачив через Голгофську жертву, і знову зробив нас синами.

Закхей хотів побачити цю Людину — Ісуса Христа, Боголюдину, Сина Давидового, тому що він, як і його сучасники, знали також Святе Письмо. Але як говорить євангеліст Лука, що Закхей малий був на зріст і знав, що його заштовхає народ, і тоді не буде такої можливості побачити Христа. Він піднімається на дерево смоковниці, перебуваючи трохи вище всіх людей, і коли Христос наблизився до міста Єрихону і побачив на дереві людину, Господь знав заздалегідь, що це станеться.

Тому що Серцевидець Господь знає кожного помисли, бажання і думки. І підходить до дерева Закхея і говорить про те, щоб той зліз: «Сьогодні Мені личить бути в твоєму домі».

Почалися нарікання між первосвящениками і книжниками, людьми грішними, які не усвідомили себе грішниками, (подібні до них і не усвідомлюють до цієї хвилини) так як не розуміли, чому, навіщо Він звертає увагу на недостойну, ганебну для всіх людей людину. Але ця людина, можна сказати — ізгой, ще й чує голос: «Днесь подобає Мені бути в Твоєму домі». Тобто — тому що він теж син Авраама, це означає, якщо перевести на нашу з вами мову, що він теж християнин. Він теж чадо Христа. Він теж творіння Боже. Тому що для іудеїв Господь закон дав через Мойсея, і вони називалися синами Авраама, бо Бог Авраама, Ісака та Якова — Вічно Живий і Бог Царюючий, нашим життям керуючий.

Коли тільки Христос переступив будинок Закхея, Закхей сказав в пориві каяття своєї душі: «Господи! Я згрішив. Але до половини маєтку роздам убогим, я бачу, що ти робиш для всіх живущих. І кого образив, поверну четверицею».

Ось, дорогі браття і сестри, що ми можемо почути від людини, яку зворушило покаяння і слова Божественної премудрості. Він все усвідомив, незважаючи на те, що займав цю державну посаду. Те, чим він займався — потрібно було для держави, але багато хто з цих людей ще завищують податі, для того, щоб самих себе збагатити. Закхей побачив неправду в своєму житті і приніс перед Господом щиросерде покаяння, не засуджуючи нікого.

Святитель Іоанн Златоуст говорить, дорогі браття і сестри, що якби Адам і Єва принесли покаяння в Раю, то був би зовсім інший стан людства. Тому що Господь звертається до Закхея і каже: «Будеш зі Мною. Ти син Авраама, а, значить, син Церкви і син Божий».

Тому що ми всі — діти Божі. Тому що Христос не погребував нашої природи, людської, сприйнявши її без гріха. Став подібний всім нам, для того, щоб ми зійшли на духовну висоту.

Знову ж, святий Іоанн Златоуст говорить, що людина для того, щоб покаятися, повинна піднятися від цієї темряви гріха на землі, відійти, відокремитися від тих, що живуть із ним, з гріхом. Тобто вона повинна стати як би на щабель вище, побачивши свою гідність. А людину Бог завжди бачить. Людину завжди Господь наставляє. Людині завжди Господь дає Своє милосердя.

Але як ми ставимося до цього найбільшого дару? Нам Господь дав дар життя. Чи молимося ми, дорогі браття і сестри, з подякою до Бога? Виконуємо ми заповіді? Живемо в Його слові постійно? Чи любимо батьків? Виконуємо ми те, що Він просить? А Він нічого іншого не просить, тільки Віруйте в Бога, і віруйте в Ісуса Христа, Який змінив Своїм пришестям світ. Своєю любов’ю.

Коли Господа ніхто не бачив, то поводилися за принципом «зуб за зуб». А сьогодні ми маємо можливість спілкуватися з Ним. Якщо ми любимо один одного, ми бачимо в людині Христа. Тому що послуживши малим цим, як Христос каже: «…Мені зробили» (Мф. 25: 40).

Людина, яка відкидає вчення Церкви — відкидає Самого Христа. Для таких і звучать слова загрози святого Іоанна Хрестителя про рід лукавий і невірний: «…хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього?» (Мф. 3: 7).

Коли люди приходили до святого Іоанна Предтечі хреститися, то інші книжники, так звані розумні світу того, засуджували Іоанна і його проповідь. Але ми нікуди не втечемо від волі Божої. І Господь Серцевидець знає наше серце.

Найкращий суддя — це наша совість. Вона часто угризає нас, коли ми залишаємося з нею наодинці, і особливо, коли стаємо перед іконами. Або бачимо людину перед собою, яку ми образили.

Тому, дай Бог, щоб покаяння Закхеево завжди було з нами. Щоб ми усвідомили своє невігластво. Щоб ми впізнали свою негідність. Тому то як би ми не мислили високо, без Бога ми ніхто і ніщо.

Хто зможе додати до зросту хоч трохи? Хто може прикрасити свою голову, яку залишило волосся, хто може продовжити дні свого життя? Якщо ми такі розумні і щасливі, давайте зробимо хоч щось для самих себе.

І ніхто так не зашкодить людині, як людина зашкодить собі сама. Тому що, забуваючи про заповіді Божі, ми привертаємо гнів Божий на себе. І диявол, до якого людина приєднується в гріху, він з усією ненавистю, злобою озброюється на творіння Боже. Він намагається його всіляко погубити і знищити, щоб нічого не нагадувало про святість.

Тому сьогодні ми з вами піднімемося хоч трошки на духовну висоту, щоб так побачити життя Церкви.

Але і Церква повинна жити в нас. Не ми повинні командувати, керувати Церквою, а Церква повинна жити, тобто Христос — жити в нашому серці і наставляти так, як наставляють, щоб ми не загинули. І тоді ми почуємо з вами голос: «…сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм» (Лк. 19:5).

І Господь, повірте, пошле все необхідне для тимчасового і вічного життя. З наших грішних недостойних сердець Йому нехай буде слава на віки вічні. Амінь.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: