Не звеличуйся у славі — і не впадеш у відчай.

Намагайтеся чинити всяке добре діло на славу Божу, а не на власну свою славу; не шукайте собі похвали від людей і не захоплюйтеся ними. Очікуйте ж похвали і слави від Єдиного Бога.

Якщо бачиш, що людина на землі досягла великої честі, не дивуйся цьому; але дивуйся тому, хто зненавидів земну славу.

Якщо ти став сильним у чесноті, а ненависник добра збуджує деяких людей до утиску тебе, то не бійся і не відступай від благочестя через страх людський, бо страшно впасти в руки Бога Живого (Євр. 10:31).

Якщо не зваблюєшся, коли тобі лестять, то не засмутишся, коли злословлять.

Добра душа і лестощам не радіє, і на образу не гнівається.

Не звеличуй себе перед спокусою, бо спокуса, що приходить, часто посоромлює тих, хто, здавалось, стояв твердо.

Лукава душа, коли їй лестять, звеличується, а коли ображають — приходить у шал; а добра душа і лестощам не радіє, і на образу не гнівається.

Нікого не докоряй, бо не знаєш, що станеться з тобою.

Хто вірить, що буде суд, той не судить нікого, але береже себе навіть від малого і незначного.

Того, хто впав, добре підняти, а не висміювати.

Хто радіє падінню благочестивого, той падає двічі.

Не звеличуйся над тим, хто згрішив, і не спонукай до гріха того, хто не згрішив — і те, і інше шкідливе і небезпечне.

Хто хоче бути для інших дзеркалом, той спершу має розглянути самого себе.

Якщо бачиш того, хто згрішив, не розголошуй його гріха, не осуджуй його, не май до нього ненависті, щоб і самому не впасти в той самий гріх, а краще скажи: «Я гірший за нього, і сьогодні згрішив він, а завтра згрішу я».

Судячи інших, ви тим самим показуєте, що добре знаєте, що є зло; отже, не іншим, а саме вам не слід його чинити.

Якщо хтось обмовляє брата на брата, той засуджується разом із дияволом; а хто страждає за брата, той спадкоємець Христовий.

Не смійся і не осуджуй того, хто впав у спокусу, але частіше молися, щоб самому не впасти в спокусу. Бо в кого серце затьмарене бурею помислів і переможене пристрастями, той і людини не соромиться, і Бога не боїться.

Хто насолоджується злослов’ям інших, той ясно показує, що сам спійманий тим, за що осуджує інших.

Покаяння є жертовником Божим, бо через нього грішники умилостивлюють Бога.

Покаяння творить радість Богові, бо і небо закликає на бенкет.

Не кажи: «Сьогодні згрішу, а завтра покаюся». Краще сьогодні покаятися, бо не знаємо, чи доживемо до завтра.

Покаяння приносить у жертву тих, хто згрішив, але й знову оживляє їх: умертвляє, але й воскресає.

Хто, сподіваючись на покаяння, перебуває в гріху, тому немає покаяння.

Усі народжені можуть досягти покаяння; тому, хто не може покаятися, краще було б не народитися.

Наскільки самі бажаємо, настільки й прощає благий Бог.

Щодня просімо у Господа сліз сокрушення, щоб, коли будемо плакати про свої гріхи, розквітла душа, визволившись від гріховної посухи.

Якщо хочеш, щоб Бог дарував тобі сльози, сокрушення і безпристрасність, постійно згадуй смерть і свій гріб.

Покаяння грішників є їхнім розп’яттям, яке таємно пронизує їхні члени і стримує їх, щоб вони не діяли за рухом пристрастей.

Зробивши гріх, не приховуй його від Бога, щоб і Бог не сховався від тебе в час потреби.