28 листопада розпочався Різдвяний піст, встановлення якого відноситься до давніх часів християнства.  Це час підготовки до Різдва  Христового, час, призначений Святою Церквою для покаяння, роздумів про сенс нашого життя, щоб  зустріти це Велике свято гідно, розуміючи його глибоко і осмислено.

Чудово про покаяння говорив митрополит Миколай (Ярушевич): «У повчаннях і настановах подвижників перших століть християнства часто розкривається думка про те, що покаяння приносить всім радість, радість прощення, радість початку нового життя. Всі ми знаємо про покаяння блудного сина, про його звернення до батька. В обіймах батьківських він отримує радість всепрощення. Ми знаємо також зі Святого Письма про покаяння розбійника, який, будучи розп’ятий поруч із вмираючим Спасителем, звернувся до Господа з благанням згадати про нього в Царстві Божому і отримує у відповідь радість першим увійти в місце вічного блаженства. Такий кінець кожного покаянного подвигу – це почуття радості і початок нового життя. Марно кажуть про християнство, що воно змушує людину тільки плакати про свої гріхи. Християнство не знає безнадійних  сліз. Воно життєрадісне, воно – релігія світла і духовних радощів. Християнин не зрікається жодних земних чистих радощів, але все освячує Божим благословенням». Але Боже благословення приходить тоді, коли душа очищається покаянням.  Тільки тоді  в душі мир, спокій і радість.

Всі ми готуємося до свята Різдва Христового, вже під час посту ми в піснях прославляємо Богонемовля Христа. Велика радість дана всьому світу з Різдвом Христовим. Вічний Бог стає Людиною, щоб всі ми мали життя вічне. Немає кращого дару Христу, ніж наше чисте серце, чисте життя, очищене сльозами покаяння і наповнене добрими справами. Вступивши в Різдвяний піст, згадаємо слова пророка Ісаї (Іс. 58, 6-7) і розірвемо кайдани неправди, поділимося хлібом з голодними, одягнемо нагих. Згадаймо слова пророка Захарії, який закликає під час посту виявляти милосердя і співчуття кожному до свого брата, не гнобити вдів і сиріт, приходьків і бідних і зла один проти одного не думати в серці своєму. (Зах. 7, 5, 9-10).

За велінням Господа будемо поститися не перед людьми, а перед Отцем Небесним, Який, бачачи таємне, віддасть нам явно. (Мф. 6, 16-18). Якщо ми будемо дотримуватися заповідей Святої Церкви, то в радості, яку ми будемо переживати в Священну Різдвяну ніч, ми отримаємо передчуття тих вічних радостей, до яких прагне кожна жива душа і які дарує нам Бог. На наше покаяння і піст Господь відповість Своєю нескінченною, невичерпною любов’ю, яку тільки може мати Небесний батько до Своїх дітей.