Як відомо, у перші роки існування радянської влади по СРСР прокотилася хвиля «розкриття мощей». Це «розкриття» носило часом форму різкого і грубого знущання над почуттями віруючої людини. Звичайно, і Лавра не могла уникнути загальної долі. Щоправда, до цього акту щодо Лаври підходили вельми обережно, оскільки відомо було, що лаврські мощі дуже добре збереглися, та й слава про них була занадто велика. Спочатку було проведено «підготовку» до розкриття мощей у вигляді обробки громадської думки. У місцевій радянській пресі з’явилися статті з вимогами знищення мощей. Потім був проведений огляд, і мощі перейшли у відання антирелігійного музею. За задумом безбожників у Лаврі було створено «фабрику мощей», яка в усіх путівниках стала фігурувати як зразок обману ченцями широких кіл населення. Народ знав, що це не відповідає дійсності і що подібна «фабрика» є лише недобросовісним винаходом антирелігійної пропаганди, проте «фабрика» продовжувала існувати і демонструвалася екскурсантам. Там були створені всілякі «пристосування» для «фабрикації мощей» тощо. Печери освітили електрикою і стали за особливу додаткову плату до квитка на вхід в антирелігійний музей показувати їх відвідувачам. З цього приводу відбувалися неприємні для екскурсоводів розмови з відвідувачами. Не раз, після гарячої антирелігійної пропаганди гідів, якою вони намагалися переконати народ, що основною функцією ченців було викачати з населення якомога більше грошей, хто-небудь ставив запитання: «А чи брали ченці за вхід у печери обов’язкову плату, як робите ви?» На це зніяковілий екскурсовод змушений був відповідати негативно. Взагалі склад цих екскурсоводів не вирізнявся інтелігентністю і справжнім знанням минулого Лаври.

Джерело: проф. І. М. Никодимов «Спогад про Києво-Печерську Лавру». Київ, 2016.