Якби спокуси і справді були сильні й важкі, то заступництво Божої Матері вище за них, і найвідчутніше воно буває в годину Божої кари, яка спіткає часом Святу Гору. У минулу Турецьку війну (XIX ст. – ред.) і Афон був жертвою грабежів і розкрадання. Віддаючи повну справедливість тій твердості, з якою він витримував цей ворожий напад, не можна промовчати і про те, як один монастир був до такої міри захищений Богоматір’ю, що всі спроби й зусилля турків увірватися в нього залишилися марними; вони навіть зізнавалися згодом, що часто бачили якусь таємничу Жінку, яка дозором обходила стіни монастиря; але як не намагалися схопити Її зненацька, Вона залишалася невловимою для них, як привид зникаючи перед їхніми несамовитими поглядами або ховаючись у монастирський портик, що був для них непроникний через могутні затвори, після того, як турки ніяк не хотіли вірити, що жодної жінки немає й не буває на Афоні, не розуміючи, Ким була Та, Котру вони бачили, що охороняла монастир Своєю Божественною присутністю.