Інтерв’ю Намісника Києво-Печерської Лаври митрополита Вишгородського і Чорнобильського Павла

— Ваше Високопреосвященство, владико Павел! Як Українська Православна Церква переживає трагедію, що зараз сталася з українським народом із початком війни?

— Улюблені у Христі дорогі браття та сестри! Мир кожному з вас, мир нашій країні, мир кожній людині окремо. Посилаючи Своїх учнів, Господь сказав: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться серце ваше і хай не страхається» (Ін. 14:27).

На жаль, сьогодні спостерігається упереджене, неприязне ставлення до нашої канонічної Святої Церкви Христової. Навіть серед тих, котрі живуть у нашій країні і є членами нашої Церкви, багато хто з ненавистю дивиться на священнослужителів нашої Святої Церкви. Але ми всі зараз страждаємо, і страждаємо не окремо, а всі разом.

Ми стали свідками та учасниками страшних військових подій. Ми чуємо сьогодні багато звинувачень, зокрема на адресу Патріарха Кирила, Блаженнішого Митрополита Онуфрія, єпископату. І ось багато хто нарікає, каже неправду, начебто ми є учасниками якихось беззаконь.

Господь сказав, що якщо буде хоч один праведник, Він збереже мир. Розколи, нерозуміння, брехні, міжусобні війни між так званими віруючими людьми не Боже благословення викликають, а через інших людей — покарання.

— Ваше Високопреосвященство, як Києво-Печерська Лавра допомагає тим, хто потребує допомоги в цей страшний час випробувань?

— Свята обитель надає допомогу всім, хто приходить, усім, хто просить допомоги у нас. Часто ми не говоримо про це, а просто мовчимо. Господь сказав: «У тебе ж, як твориш милостиню, хай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя» (Мф. 6:3). Тому я не розповідаю, скільки я зробив для свого краю, для своєї рідної області.

Все, що ми намагаємося робити доброго, робимо для Бога, як було сказано у недільному Євангелії: «…істинно кажу вам: оскільки ви зробили це одному з цих братів Моїх менших, то зробили Мені» (Мф. 25:40). Тому, якщо ми щось робимо, то не на публіку, а для того, щоб полегшити нужденним людям їхні тягарі. Братія багато трудиться насамперед для спасіння людських душ. Але ми також не трубимо про те, що молимося, хоча щодня просимо Божої милості для українських воїнів та богохранимої країни нашої.

Деякі обмовляють нас, що ми зберігаємо зброю. Але розумні люди не стануть складати такі хибні доноси. Слава Богу, нашу територію довкола охороняє Служба Безпеки України та поліція. Ці захисники Вітчизни турбуються про монастир та братію. Вони допомагають нам все зберегти в цілісності та безпеці. Потрібно зберігати, що маємо, адже Господь не пробачить тим, хто починає війни, бо не можна руйнувати спадщину наших благочестивих предків.

— Ваше Високопреосвященство, останнім часом від багатьох мирян та священства Української Православної Церкви чути заклики перестати поминати Патріарха Московського і всієї Русі Кирила. Як Ви ставитеся до цього?

— Справді, дехто звинувачує Патріарха в тому, що відбувається, вважаючи, що він не звертається до свого президента. Але чи справді чули Митрополита Київського і всієї України, коли він звертався до нашої влади? Наприклад, УПЦ досі не має статусу юридичної особи, ніхто не висловив підтримки Церкві, коли громили єпархії митрополита Іларіона та спочилого митрополита Митрофана.

Ще хтось закликає скликати Архієрейський Собор. Але ці люди хіба не бачать, яке зараз становище в Україні? Зараз найголовніше — врятувати людей, захистити нашу земну Батьківщину та суверенітет.

Тепер кажуть архієреям: ви повинні. Але забувають, що головне для пастиря — це наставляти та закликати до покаяння. Ніхто такі заклики не слухав і тепер пожинаємо плоди.

— Ваше Високопреосвященство, що зараз робити українському народові?

— Закликаю подумати про те, що зараз відбувається. Як ми зверталися до Бога до війни? Багатьом було не до цього… На розваги майже всі бігли, але ніхто не поспішав попросити у Бога милості. Ніхто не брав благословення священства на будь-які починання. Зрідка хтось допомагав нашим монастирям, але старі храми часто руйнувалися. Тим, які на словах так завзято боролися за Україну, треба було подбати про бідних людей похилого віку, про те, щоб люди не тікали на заробітки в інші країни.

І сьогодні ми когось звинувачуємо, але зараз винні усі. Звертаюся також до тих, хто захоплює наші храми та побиває віруючих. Якщо ви вважаєте себе християнами, то зупиніться і не робіть більше зла, не гнівіть Бога.

Я за єдність усієї Православної Церкви у Христі у кожній країні. Ми молимося за український народ, і не хочу, щоб хтось прийшов у мою країну і насаджував свою волю тут. Я переживаю за своє дітище — Києво-Печерську Лавру, нашу Церкву та всю Україну. Те, що вже зроблено російськими військами у деяких містах, напевно, вже ніколи не відновиться. На жаль, ми не задумалися, за що це посилається, чому сталося. Але чи багато хто у нас знає, що таке Києво-Печерська Лавра, хто такі святі рівноапостольний князь Володимир, княгиня Ольга та Ярослав Мудрий? А ці великі люди не лише поширили християнство та культуру по всій нашій землі, а й заклали міцну основу державності.

Закликаємо всіх до милосердя, терпіння та любові до ближнього. Нехай кожен українець помолиться на своєму місці як може, але не принижуйте Святу Церкву. Пастир наш Господь Іісус Христос з нами, і ті, хто вбиває тіло, не можуть убити душі. «…Всі, хто візьме меч, від меча і загинуть» (Мф. 26:52). Щоб зберегти нашу країну, ми маємо насамперед звести свої очі до Неба, примиритися з ближніми, тоді Пасха Христова буде не лише у календарі, а й у кожному серці. Боже благословення хай береже всіх вас!

Фото: Патрік Рор