Дорогі читачі, пропонуємо вам познайомитися з новою мальовничою книгою віршів керівника видавничого відділу Лаври ієромонаха Пафнутія «Блаженний день у Києво-Печерській Лаврі».

У цій збірці автор разом з читачем подорожує не тільки Лаврою, а й усім світом, відкриваючи духовні сторони іноді в майже непримітних речах, гортає сторінки історії рідного монастиря і закликає уважніше придивитися до улюбленої Лаври з її славетним минулим та сьогоднішнім повсякденним життям як до потужного духовно-культурного явища в житті і всієї України, і кожного з нас.

А щоб більше пройнятися духом цієї книги, розміщуємо частину прозових розповідей та декілька віршів із збірки «Блаженний день…» та нові фото Києво-Печерської Лаври — нашої древньої святині та незмінного натхненника для багатьох поколінь і ченців, і митців усього православного світу.

«Ми з тобою, душе, зараз «за лаштунками» Соборної площі. Попереду — простір, а за спиною величаються найбільші лаврські споруди. Окрім Великої церкви та лаврської дзвіниці, що донедавна залишалась найвищою спорудою Києва (вона сягає аж 96,5 метрів) важливу роль у комплексі архітектурного домінування Лаври відіграє церква преподобних Антонія та Феодосія Печерських, до якої із заходу примикає простора двоповерхова Трапезна палата, через яку і церкву почали називати Трапезною. Цей найновіший храм дореволюційної Лаври дещо відрізняється від традиційної барокової забудови монастиря в цілому і Соборної площі зокрема, він був збудований у прогресивному для кінця XIX — початку XX століття псевдовізантійському стилі з елементами російського. Така собі маленька копія собору Святої Софії в Константинополі.

Але для композиційної довершеності треба була ще якась нова споруда, яка б вмістила в собі елементи найголовніших архітектурних стилів площі.

Такою архітектурною перлиною стала Благовіщенська церква. Придивись, душе моя, хіба не нагадує вона палац чи, навіть, романтичний замок? Саме такого враження додають невеликі башточки, з яких після революції познімали хрести і не повернули й до сьогодні. Не виділяючись із типової лаврської забудови, Благовіщенський храм усе ж несе на собі особливу митрополичу благодать, адже будувався він як домова церква для Київського митрополита і саме в ньому Владика просив Бога в своїх потаємних молитвах про мир і Боже благословіння як для всієї братії, так і для всієї київської землі.

У приміщенні Благовіщенського храму тепер експозиції Державного музею народного декоративного мистецтва. І справді, наш народ прекрасно вишиває, гаптує, тче килими, є що показати і чим здивувати гостей столиці. Але де ж можна побачити душу цього народу, його віру, його мудру і терплячу вдачу? Мабуть що — тільки в Божому храмі…

Як білосніжна свічка горить відновленою позолотою на розлогих дніпровських схилах древнійХрестовоздвиженський храм, середостіння, перехрестя всіх духовних трудів і молитовних спрямувань братії Києво-Печерської Лаври.

На первозданній висоті
Над марним і лукавим світом
Христос розп’явся на Хресті,
Відкривши Небо Божим дітям

Зітхнув полегшено Адам
І голову здійняла Єва –
Сьогодні в храм зійшло і нам
Спасіння зі Святого Древа.

…Віє свобода, свята
прохолода
В церкву і в келію із Джерела.

Ангел молитви здіймає крило,
Води дніпровські — незаймане скло.
Слава Святому — з печерського дому
Всім Живоносне тече Джерело!

PDF версію книги вже можна відкрити тут: blajenny_den

Фото Дмитра Гребенюка