Проповідь Намісника Києво-Печерської Лаври після читання Великого покаянного канону в скиту обителі в середу першої седмиці Великого посту

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Сьогодні, улюблені у Христі дорогі браття й сестри, з Божої милості ми пройшли терени половини першої седмиці Великого посту. У ці дні Господь разом з нами. Святий апостол сказав: «…усе на Божу славу робіть» (1Кор. 10:31), щоб людина не заглиблювалася в гріхах і не відходила від Бога. Тому що якщо людина відходить від Бога, вона гине.

Ми чули з читання паримій, як Господь створив весь видимий світ, який людина не може осягнути розумом, так як їй не під силу навіть зрозуміти саму себе, вона часто не знає, як вчинити. Ми можемо побачити світлий Премудрий розум Творця всесвіту, розглядаючи навколишню нас природу, можемо пройнятися Його любов’ю до нас, дізнатися наскільки Він близький і дає все потрібне для нашого життя. Господь створив раду в Предвічній Трійці, сказавши: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою» (Бут. 1:26).

Коли Господь створив все, Він сказав: «Дуже добре», і по Його слову до сьогоднішнього дня світ живе і рухається. І Господь спочиває від всіх Своїх справ. Не залишивши людину, але припинивши подальше творіння. Бо все вже було створено, і людина стала вінцем творіння Божественного Промислу.

Ми з вами бачимо, наскільки піст корисний для людини. Коли людина постувала – не боліла, коли людина постувала, мала послух – вона розмовляла з Богом. Коли людина постувала – їй служили стихії. Коли людина постувала – вона мала світлий розум, давала імена птахам, тваринам, квітам, рослинам. Коли людина постувала, була в послуху – їй служив весь створений світ. Тому що людина – вінець творіння.

Але лукава, наклепницька справа диявола і непослуху людей стали страшним і гірким досвідом для Адама і Єви, і всього людства. Не тільки вони втратили радість спілкування з Богом, але вони були вигнані з Раю і до сьогоднішнього дня, дорогі браття і сестри, ми поневіряємося, хворіємо і вмираємо, але маємо надію, котра спасає кожну людину.

Неможливо було спасти людину, яка впала в гріх по гордості і намові диявола інакше, як прийти в людській плоті і спасти нас від гріха, прокляття і смерті.

Перебуваючи Богом, Господь в той же час став у всьому нам подібною Людиною, крім гріха. Слово стало плоттю, «прийнявши вигляд раба» (Фил. 2:7). Сьогодні ми чули в Великому каноні, як прп. Андрій Критський оспівує Божу Матір, Котра народила «Єдиного від Святої Трійці Бога».

Господь сходить на землю, шукаючи Адама – Своє творіння. А в особі Адама – весь людський рід. Тільки ті, котрі жили з надією в пришестя Христа Спасителя, після Славного Воскресіння Христового святі люди вселяються в той Рай, який був створений, в якому був населений первозданний Адам і сьогодні вже безліч і безліч небожителів. Вони були як ми з вами – войовнича Церква, тобто боролися з гріхом, з тим, що є сьогодні неправда в світі, але з вірою в Боже милосердя.

Ми з вами бачимо, дорогі браття і сестри, в нашій святій обителі більше ста п’ятдесяти подвижників благочестя, які знаходяться в печерах. Вони прилічені до лику святих за подвиг посту і молитви. За мученицький вінець, віддаючи життя своє за всіх людей. Вони розійшлися по всьому світу і проповідують Царство Боже, до якого ми є причетними.

Тому Великий піст – це не є, дорогі браття і сестри, чиясь вигадка, але ще Адам постував в Раю, пророки постували, Христос після Хрещення пішов у пустелю, сорок днів і ночей Він молився Богу, щоб була зруйнована стіна між Богом і людиною. Тому піст сорокаденний був встановлений для нашого підготування до зустрічі спасительних страждань Христових і Його Славного Воскресіння.

Будемо молити, дорогі браття і сестри, просити, щоб та благодать, яка сьогодні вичитувалася в цьому святому каноні, перемагала ті гріхи, якими ми грішили. І нехай сподобимося за невимовним милосердям Божим стати спадкоємцями Царства Небесного!