Напередодні великого свята Входу Господнього в Єрусалим (Неділі Ваій) Православна Церква згадує велике чудо в людській історії. Воскрешення Лазаря, який лежав уже чотири дні у гробі, від якого вже «смерділо», вразило весь народ. Ця неординарна подія пов’язана з Домобудівництвом нашого спасіння, вона прямо вказує на владу Христа над смертю і прообразує, нібито наперед зображує, воскресіння всіх людей, у якому б жалюгідному стані не перебували їхні тіла до цього.

Богоносні отці Церкви склали особливий лад богослужіння цього дня — багато в чому воно нагадує недільну утреню. З цього дня через важливість подій, що згадуються, вже не святкується пам’ять святих, що долучилися (за винятком великих), на утрені. Так на кожному всенічному недільному бдінні співається гімн «Воскресіння Христове бачивши», а після 9-ї пісні канону — «Свят Господь Бог наш».

У синаксарі цього дня говориться про Лазаря: «Якщо він, за словом Христовим, повстав і ожив знову, то й усякий, хоча б і помер, але повставши при останній сурмі, жити буде вічно».