ВІТАЛЬНЕ СЛОВО
Блаженнішого Патріарха Єрусалимського і всієї Палестини
Феофіла III
НА МІЖНАРОДНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ
«КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА — АФОН — ЄРУСАЛИМ:
ЄДНІСТЬ КРІЗЬ СТОЛІТТЯ»

Києво-Печерська Лавра 20-23 липня 2018 р.
Ваше Блаженство, Митрополите Київський і всієї України кир Онуфріє,
Ваші Високопреосвященства і Преосвященства,
високодостойні панове професори,
Високопреподобні отці, благочестиве духовенство,
пані та панове!

З великою любов’ю і зацікавленістю вітаємо всіх вас, організаторів і учасників Міжнародної конференції на тему: «Києво-Печерська Лавра — Афон — Єрусалим: єдність крізь століття» і направляємо від Святого Града Єрусалима наше гаряче Патріарше благословення, ім’ям Господа нашого Іісуса Христа «благодать вам і мир від Бога Отця» (2Сол. 1:2).

Для Апостольської Церкви та подальшого історичного розвитку її протягом століть Святі Місця, в яких звершилася через присутність Боголюдини Христа спасительна справа Божа по відношенню до людини, є джерелом освячення і благословення для всієї повноти Церкви, яка дивилася на Сіонську Церкву як на хранительку християнського вчення і як на Святу Матір «всіх Церков», згідно з непохитною твердою вірою Кафолічної Церкви, вираженої на Другому іже в Константинополі Вселенському Соборі. В Єрусалимі Господь зазнав вільне розп’яття, погребіння, тут триденно воскрес від Гробу, «дарував світові життя вічне і велику милість». З Єрусалиму Господь вознісся на Небеса, заповідаючи святим Своїм учням і апостолам: «…Щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене» (Деян. 1:4), а після послав їх на проповідь, кажучи: «Тож ідіть, і навчіть всі народи» (Мт. 28:19). Це Господнє веління виконуючи, святий славний апостол Андрій Первозванний досяг берегів Пропонтиди, де проповідував Євангеліє спасіння населенню гір Скіфії, а звідти по річці Дніпро навчав слову Божому людей майбутньої Київської Русі, на місці, де згодом стане град Київ, який він пророчо благословив, і він став центром духовності.

Цими почуттями вдячності і благочестя наповнені, християни Київської Русі, прийнявши істинну віру від рівноапостольних Кирила і Мефодія та пізнавши, що «вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі» (Пс. 131:13), відчували потребу відвідувати з паломництвом всесвяті місця і почали з XI–XII ст. стікатися на Святу Землю. Серед них — перший ігумен Печерської Лаври преподобний Варлаам (+1065), чернігівський ігумен Даниїл (+1106–1107), княгиня преподобна Єфросинія (+1173) і багато інших святих, відомі і невдомі паломники. Київські князі виражали особливу турботу про Єрусалим і брали участь в потребах богозаснованої Церкви Сіону, Всематері.

Крім того, Єрусалимські Патріархи підтримували духовно православне населення сучасної України, як це видно з того історичного факту, що після підписання унії в місті Брест (1596) і її зміцнення Патріарх Єрусалимський Феофан III (1620) відновив Православну ієрархію в Україні і благословив козаків як захисників Православної віри в Києві. Пізніше, коли Богдан Хмельницький у 1648 році звільнив Київ, він був офіційно прийнятий в Києві Єрусалимським Патріархом Паїсієм, який прибув для цього до Києва і слідував благословити Військо Запорізьке. Завдяки благодіянням, які надали Патріархи Єрусалимські православному народу України, вони справедливо були названі істориками духовними керівниками Православної Церкви в Придунайських країнах, особливо в XVII столітті. З тих пір зв’язок України та Єрусалиму ніколи не переривався, а навпаки зміцнювався як в церковному, так і в політичному плані: як козацька старшина, так і українська шляхта направляли дорогоцінні приношення в Храм Гроба Господня.

Завдяки цим зв’язкам продовжилися паломницькі подорожі до Святої Землі, які ще більше примножилися в XIX столітті, так що духовенство з Києва розвинуло особливу діяльність на Святій Землі, як, наприклад, відомий архімандрит, а пізніше — єпископ Порфирій (Успенський), архімандрит Антонін (Капустін) та інші.

Однак особливий зв’язок зі Святим Єрусалимом і палестинськими подвижниками підтримували ігумени і браття Києво-Печерської Лаври — благочестива традиція, якої вони дотримуються і нині.

Можемо зробити висновок, що дослідження цих духовних та історичних зв’язків зробить важливий внесок у відродження Православної духовності. Висловлюємо переконання, що Міжнародна конференція, яка відкривається сьогодні, допоможе глибшому пізнанню благотворного значення єдності Церкви і її зміцнення.

Тому, вітаючи вас зі святковими торжествами і відкриттям даної Конференції, призиваємо на вас і на вашу роботу щедру благодать Всесвятого і Живоносного Гробу Господа нашого Ісуса Христа, до зміцнення вашого і до просвіти всіх нас в збереженні і зміцненні нашої дорогоцінної єдності у Христі Іісусі, Господі нашому. Амінь.