Відкритий лист Президенту України пану Порошенку П. О.,

Прем’єр-міністру України пану Гройсману В. Б.

Шановний Петре Олексійовичу!

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні громадяни України!

Ми, священноначаліє та  братія  Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, не можемо не розділити занепокоєння всіх вірних чад канонічної Української  Православної Церкви подіями останніх років, які відбуваються навколо Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври та нашої Церкви взагалі.

Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра, славетний монастир, заснований у ХІ ст., ось уже майже тисячоліття поспіль є духовним центром Святої Русі. За довгу історію свого існування Лавра зазнавала випробувань і руйнувань, та знову і знову відроджувалася, гуртуючи православний люд, підносячи молитви за нашу багатостраждальну Вітчизну. Останній раз на довгі 70 років припинилася діяльність монастиря під час радянської влади. Було зруйновано Успенський собор, інші монастирські будівлі, доведено до занепаду печери,  храми та корпуси. Проте після відкриття монастиря у 1988 р., завдяки Божому Промислу, молитвами Пресвятої Богородиці, братії та прихожан  поступово  Лавра піднімалася з руїн.

Після відновлення православного служіння у Святій Лаврі силами братії, благодійників та небайдужих прихожан  храми і будівлі монастиря постали у первозданній красі, територія доглянута та благоустроєна. За останні роки Лавра стала гордістю і окрасою Києва, що відзначають не тільки відвідувачі, але й міжнародні організації, зокрема, ЮНЕСКО.

Тому намагання деяких засобів масової інформації та радикально налаштованих політичних діячів підняти свої рейтинги через зведення наклепів на Лавру, звинувачення у незаконному будівництві священноначаліє монастиря та керівництва Києво-Печерського заповідника, яке теж докладає зусиль для відродження Лаври, як надбання не тільки українського народу, але й усього людства,  викликають у нас справедливе обурення.

Лавра, не дивлячись на виниклі останнім часом бюрократичні перепони з боку дозвільних органів, завжди діяла у правовому полі. Схвалення стану збереженості Києво-Печерської Лаври на останній сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО є тому підтвердженням і спростуванням безпідставних звинувачень на адресу Лаври.

На жаль,  замовні телепрограми та публікації супроводжуються наклепами і непідкріпленими жодними доказами безпідставними звинуваченнями Лаври у антидержавницькій діяльності, співпраці з терористами та іноземними спецслужбами та відкритими погрозами захоплення монастиря. Ці незаконні дії, які  розпалюють міжнаціональну та міжконфесійну ворожнечу, змушують нас звертатися із відповідними заявами у правоохоронні органи. Крім того, ми заявляємо, що  ми є людьми віруючими, громадянами своєї держави України, жоден із братії не має паспортів будь-якої іншої держави, і ми  діти єдиної Помісної канонічної Української Православної Церкви, яка є частиною Святої Соборної Апостольської Церкви.

Втім, потуги сил, які намагаються досягти своїх політичних цілей будь-якими засобами, в тому числі й використанням імперського принципу «розділяй та володарюй», стосуються не тільки Києво-Печерської Лаври, але й всієї Української Православної Церкви.

Серед політиків є такі, які спекулюють на темі духовності, залишаючись в душі атеїстами або забувши, в якій Церкві прийняли Святе Хрещення. Намагання протягнути через Верховну Раду України спрямовані проти Української Православної Церкви законопроекти, які попирають не тільки Конституцію України, але й норми міжнародного права, прикриваються розмовами про духовність. Проте розуміння слова «духовність» у цих людей знаходиться на радянському атеїстичному рівні, коли істинний зміст духовності, як дії Святого Духа в людині, був підмінений балачками про так звану культуру та освіту. Кожному істинному християнину відомо, що духовність визначається плодами Духа, якими, за словами св. ап. Павла, є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість (Гал. 5, 22-23).

Ці слова аж ніяк не можуть бути віднесені до  представників тих політиків, які не припиняють ганебні захоплення наших православних храмів при бездіяльності з боку органів держави, до повноважень яких відноситься збереження миру, національної безпеки, забезпечення захисту права власності та свободи віросповідання.

Ми схиляємо наші голови перед священнослужителями та прихожанами захоплених храмів, які не злякалися погроз агресивних безбожників і лишилися вірними чадами канонічної Української Православної Церкви. Це прості звичайні люди, але великий їхній подвиг перед Богом – сповідання  віри Христової.

Хочемо нагадати, що попри всі заяви з боку політичних лідерів про європейський вибір України, досі не виконані зобов’язання України, що випливають із її членства в Раді Європи в частині повернення церкві культових будівель,  правового вирішення питання про повернення церковної власності – встановлення чітких правил повернення церковного майна релігійним організаціям; мирного вирішення існуючих  конфліктів між церквами при забезпеченні незалежності церкви в її відносинах з державою; запровадження нової недискримінаційної системи реєстрації церков (Висновок ПАРЄ N 190 (1995) та  підпункт 13.18 Резолюції ПАРЄ 1466 (2005).

Ми не можемо лишити поза увагою також проблему, яка постала перед релігійними організаціями, що належать не тільки до нашої Церкви, а й до інших конфесій. Внаслідок внесення до Податкового кодексу України необґрунтованих положень, якими встановлено, що критерії неприбутковості повинні бути внесені до установчих документів неприбуткових організацій, зобов’язано пройти перереєстрацію задля внесення відповідних змін до установчих документів 52 тисячі неприбуткових організацій, в тому числу 35 тисяч релігійних організацій. Виходячи із такої логіки, головним критерієм є запис у статуті, а не реальна діяльність. Хочемо звернути увагу на те, що так звана спеціальна  статутна правоздатність юридичних осіб, яка дозволяла здійснювати тільки діяльність, передбачену статутом, існувала в Цивільному кодексі УРСР 1963 р., який втратив чинність 01.01.2004 р. Чинний Цивільний кодекс України, орієнтований на демократичні засади розвитку суспільства, встановив загальну цивільну правоздатність, яка  дає юридичній особі можливість брати участь у будь-яких цивільних правовідносинах за винятком випадків, коли обмеження встановлені законодавством.  Отже, невідомо, для чого потрібно вносити зміни до установчих документів тим неприбутковим організаціям, які вже були зареєстровані як неприбуткові і діяльність яких відповідає критеріям, встановленим у Податковому кодексі України. Наслідком  таких недалекоглядних змін у Податковому кодексі є вигоди для нотаріусів та інших суб’єктів реєстраційної діяльності, але проблеми для тисяч релігійних організацій, статути яких у порушення встановлених строків часом по року не розглядаються Міністерством культури України та місцевими державними адміністраціями, як із причин перевантаженості працівників, так   і з політичних причин.

Ми звертаємося до вас, пане Президенте України і пане Прем’єр-міністре України, з проханням покласти край розпалюванню міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі у нашій багатостраждальній державі.  Ми, громадяни України і Ваші виборці, як вірні чада істинної канонічної Української Православної Церкви, нагадуємо Вам біблійну істину, що влада дається людині задля слави Божої, задля збереження свого народу та його духовних надбань. Історія свідчить про те, що лише ті правителі залишилися у пам’яті людства як великі діячі, які у своїй діяльності слідували заповідям Божим, оскільки за словами св. ап. Павла: «Бог зневаженим не буває. Що посiє людина, те й пожне» (Гал. 6:7).

«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мф. 5:9).

З повагою та молитвами за Вас у преподобних Печерських,

МИТРОПОЛИТ ВИШГОРОДСЬКИЙ І ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ ПАВЕЛ

НАМІСНИК СВЯТО-УСПЕНСЬКОЇ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ