Мозаїка Святого Дмитра Солунського з собору Михайлівського золотоверхого монастиря, Київ, XII ст.).

Фессалонікійська Церква сприйняла християнство від апостола Павла і славиться своїми подвижниками віри і благочестя. Найяскравішою зіркою серед них є святий великомученик Димитрій, який народився в грецькому місті Фессалоніки (нинішні Салоніки) наприкінці III століття в родині римського намісника.

Батько і мати святого були таємними християнами. Вони довго не мали дітей і старанно молили Господа про дарування спадкоємця. Господь послав їм сина, якого вони виховали у святій вірі й назвали Димитрієм.

З дитинства юний Димитрій пізнавав Божественні Істини, а також набув навичок в адміністративних справах, хоробрість воїна і досвід воєначальника – проконсул виховував свого сина для римської служби. Коли проконсул помер, імператор Максиміан викликав до себе Димитрія і призначив його наступником батька. Головне завдання, покладене на молодого правителя, полягало в обороні міста від варварів і винищенні християнства. Імператор Максиміан був лютим богоборцем.

Повернувшись у рідне місто, Димитрій негайно почав навчати солунян святій вірі. Проповідь його мала величезний успіх.

Коли Максиміан дізнався, що молодий солунський намісник виявився християнином, то вирішив особисто розправитися з християнською громадою міста і святим Димитрієм.
Святий сміливо сповідував себе християнином і був ув’язнений у темницю.

Використавши для своїх розваг гладіаторські бої, тиран Максиміан піддавав смерті солунських християн. Однак благочестивий юнак Нестор, з благословення святого Димитрія, переміг грізного гладіатора-язичника Лія, за що був відданий на смерть.

Ангел Господній підбадьорював Димитрія в темниці. Максиміан наказав убити святого. Кати увірвалися в темницю до Димитрія, коли страстотерпець підносив молитви до Бога, і пронизали його списами. Це сталося 306 р. Так просяяли в мученицьких вінцях подвижники Христові, святі Димитрій і Нестор.

Тіло великомученика Димитрія кинули біля дороги на поталу звірам, проте солунські християни взяли святі мощі й таємно поховали їх.

Вірний служитель великомученика Димитрія святий Лупп зібрав кров, що витекла з його ран, і омочив у ній перстень страстотерпця. Цими святинями Лупп став зцілювати недужих. Його теж стратили за наказом оскаженілого Максиміана.

Димитрій Солунський став захисником і Небесним покровителем рідного міста.
Мощі святого Димитрія, абсолютно нетлінні, що виділяють благовонне миро, були знайдені під час будівництва храму на могилі великомученика.

Святе миро, що витікає від мощей великомученика Димитрія, мало властивість зцілювати будь-які хвороби.

За правління імператора Маврикія авари, що жили на Дону, взяли в облогу місто Солунь. Святий Димитрій з’явився на міській стіні, і стотисячне аварське воїнство втекло, кинувши приготовані для штурму метальні знаряддя.

Іншим разом святий врятував місто від голоду. Небесний воїн на кораблях і пристанях наказував везти пшеницю в Солунь.

Згідно з житієм святого Димитрія, він звільняв солунян від чужоземного рабства і допомагав їм повернутися в рідне місто.

На Русі церковне вшанування святого Димитрія Солунського почалося із заснування в XI столітті Димитріївського монастиря в Києві, відомого згодом як Михайлів Золотоверхий монастир.

Своїм Небесним покровителем Солунського подвижника обирали великі князі Ізяслав Київський і Всеволод Велике Гніздо, які прийняли в Хрещенні ім’я Димитрій, а також Димитрій Донський.

Пам’ять святого Димитрія пов’язують із військовим подвигом, патріотизмом і захистом Вітчизни. Святий зображується на іконах у вигляді воїна в пернатих обладунках, зі списом і мечем у руках, оскільки вважається покровителем воїнів.

«Струмками твоєї крови, Димитрію, Церкву Бог окропив, давши тобі силу непереможну і зберігаючи місто твоє непорушним, бо ти Його твердиня.».