Інтерв’ю з Намісником Києво-Печерської Лаври митрополитом Вишгородським і Чорнобильським Павлом на честь свята Успіння Пресвятої Богородиці

— Ваше Високопреосвященство! Наш благочестивий народ називає Успіння Богородиці «Богородичною Пасхою», престольним святом України. Саме на честь цього свята названі всі наші лаври. Чому воно особливо шанується в нас?

— Вітаю всіх вас, возлюблені у Христі брати і сестри, з великим святом Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці! Насамперед потрібно відзначити зв’язок цієї події з Пасхою Господньою. Якби Богородиця не послужила Різдву Христовому, ставши обраним сосудом для Господа, не було б Христової Пасхи. Якщо є Христова Пасха, то Господь наділяє Свою Матір благодаттю і силою, щоб Її Пречисте тіло було взяте Богом на Небо після Успіння.

Ще за часів Київської Русі це свято особливо шанувалося. Можна пригадати історію, як Пресвята Богородиця у Влахерні явилася грецьким будівничим і сказала, що хоче жити у граді Києві. Так був зведений на нашій землі храм на честь Її Успіння. Таким чином уся Київська Русь поряд з Афоном та Іверською землею стала уділом Богородиці.

Отже, уся Україна є домом Божої Матері, і Вона є Покровителькою нашої країни. У цьому немає жодного сумніву. Погляньте на Києво-Печерську лавру і чудотворні ікони Богородиці в ній і в усьому Києві. Також Почаївську лавру, що нагадує Єлеонську гору: на тому місці, де при Вознесінні Господь залишив на камені відбиток стопи, у нас у Почаєві Божа Мати, стоячи на вершині гори, лишила на камені відбиток Своєї правої стопи. Має велике значення і давній чудотворний Зимненський образ Богородиці, який приніс для новохрещеного народу святий князь Володимир. Так само і Вишгородсько-Володимирська та багато інших ікон, що освятили нашу землю. Тому Київська Русь, а згодом і Україна, мали в Православному світі особливе становище, будучи обраними Божою Матір’ю. Хоч нині Її гонять невіруючі люди, проте Її честь і слава не применшуються. Не раз було зруйновано Її храм, але він поставав у ще більшій красі, бо тут — уділ і дім Божої Матері.

— Владико, Ви згадали Успенський собор, який рівно 25 років тому, у День Незалежності України, був освячений спочилим Предстоятелем УПЦ Блаженнішим Митрополитом Володимиром. Ви безпосередньо брали участь і в цій найважливішій події, і в самому будівництві собору. Розкажіть, будь ласка, найяскравіші спогади, пов’язані з цим.

— Вже будучи Намісником Лаври, я пояснив Президентові України важливість відновлення Успенського собору як символу просвіти нашого народу, церковного життя держави. І він дав згоду на будівництво. З дозволу Міністерства культури ми розпочали спорудження собору, на яке держава виділила певні кошти. Дуже допомогли знайомі, до яких я звертався особисто, і меценати, зокрема із зарубіжних країн.

Перед самим будівництвом собору запам’ятався момент обрітення мощей святителя Павла Тобольського. Я служив по ньому літію в котловані, викопаному під фундамент. Приснопам’ятний Митрополит Володимир у той час молився нагорі. Раптом унизу частково обвалився ґрунт — і так була виявлена чавунна рака, в якій перебували мощі святителя. Також запам’яталося чудо, коли через сильний зимовий вітер у бік купола Трапезного храму почав нахилятися будівельний кран. У цей момент храм під час богослужіння був переповнений людьми. Були очевидці, як я осінив храм хресним знаменням, і з Божою допомогою біда минула — кран перестав падати.

Вже після освячення собору ми помічали, що наступного дня після Пасхи щороку під час хресного ходу над собором з’являлася кругла веселка (гало, німб — прим. ред.). Дехто навіть бачив усередині цього небесного кола престол.

— Напередодні престольного свята завжди шанується пам’ять преподобного Феодосія, ігумена Печерського. Яке значення має його подвиг як для Лаври, так і для всього чернецтва Київської Русі?

— Преподобні й богоносні отці наші Антоній і Феодосій Печерські заснували монастир, що сприяв не лише духовному оновленню нашого народу, а й формуванню державності, культури, медицини та освіти.

Братія бачила ревність за Богом преподобного Феодосія, його послух і добре ставлення до кожного, хто приходив. Він мовби перебував між Небом і землею, тому братія обрала його ігуменом. Він не лише невпинно молився за ввірену паству, а й захищав її перед князями та архієреями. Печерська обитель стала осередком духовності й джерелом того, що нині називають цивілізаційним світом. Чернече життя тут процвітало попри набіги варварів, іновірців і безбожників різних епох. Для нас і досі Києво-Печерська Лавра — це оплот Православ’я. Лагідність і смирення прп. Феодосія послужили прикладом для безлічі ченців аж донині.

Тому прошу нашу братію так само берегти православну віру, бути прикладом для віруючих і невіруючих. Звертаючись до моєї возлюбленої братії, закликаю їх берегти заповіти преподобного Феодосія, намагатися подвизатися і плакати за свої гріхи, зберігати себе в чистоті й святості, приходити завчасно до храму на богослужіння — і Господь завжди буде з нами. Наслідуйте віру і благочестя нашого преподобного отця: ми — його діти й учні, нехай він допоможе нам!

— На завершення, Владико, будь ласка, дайте напутнє слово всім вірним у зв’язку із завершенням Успенського посту.

— Я дуже вам вдячний, дорогі брати і сестри, за підтримку, за те, що ви не відступили від Церкви і продовжуєте ходити до храму попри все. Соромно буде тим, хто відрікся, подібно до апостола Петра. Але він каявся і проливав сльози, а ми часом сміємося й блюзнірствуємо.

Бережіть себе в Церкві, бережіть Церкву в собі. Не ми господарі Церкви, а Христос. Церква очищає наше серце від гріхів і вад, щоб у нас оселився Христос. Моліться і бережіть земну Вітчизну — без неї ми виявимося тут нікому не потрібні. Раніше я думав: Україна — така православна країна! Але, на жаль, тепер через дії тих, хто називає себе християнами, а відбирає й руйнує храми, б’є людей, стало видно, як мало лишилося справді православних. Тому вчіться християнського життя у преподобних отців Печерських, Почаївських, Святогірських, у наших ісповідників, якими сповнені українські єпархії. Найголовніше — будьте з Христом, слухайте нашого Предстоятеля Блаженнішого Митрополита Онуфрія. Закликаю всіх вас до єднання, миру і любові!