Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Бесіди

25.10.2016

У Лаврі відбулася зустріч братії зі схиархімандритом Гавриїлом (Бунге)

иеромонах Иннокентий

В рамках паломницької поїздки по святим місцям України видатний швейцарський богослов і патролог схиархімандрит Гавриїл (Бунге) зустрівся з братією Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.

Представив високого гостя настоятель храму на честь святого Амвросія Медіоланського міста Мілан архімандрит Амвросій (Макар). Отець Амвросій розповів про життєвий шлях схиархімандрита Гавриїла, в тому числі і про те, що отець Гавриїл 36 років подвизався в горах Швейцарії. Отець Гавриїл перебуває настоятелем Хрестовоздвиженського монастиря в місті Лугано.

Схиархимандрит Гавриїл є автором багатьох книг про монашество, окормлює багато духовних чад.

Почалася розмова з питань братії Лаври, яку найбільше зацікавило життя отця Гавриїла в горах. Батюшка розповів про те, як почалося його життя і знайомство з православною традицією і православним чернецтвом.
«У 1961 році я вперше зіткнувся з Православ’ям в Греції, — сказав отець Гавриїл, — я тоді вже був у монастирі бенедиктинців (католицький орден), і практично половина братії нашого монастиря були прихильниками східної літургійної традиції. Цей монастир захотів стати мостом між Сходом і Заходом. Я багато вивчав, читав святих отців. З благословення свого духівника я в 80-ті роки став пустельником і до сих пір живу в скиту, який знаходиться на 900 метрів над рівнем моря. Я намагався жити так, як жили древні отці, писав і публікував книги для того, щоб підказати людям на Заході — нам всім потрібно повернутися до свого коріння. Я з самого початку розумів, що Захід відокремився від Сходу. Багато хто навіть з ієрархів Римо-Католицької Церкви зверталися до навчання отців Східної Церкви, але все ж Римська Церква йшла своїм окремим шляхом».
У 2010 році отець Гавриїл (Бунге) був прийнятий в лоно Православної Церкви, але, за його словами, духовно він завжди був православним і завжди хотів спілкуватися в Православ’ї в Таїнствах.

«Я жив однією ногою на Сході, а другою — на Заході. Довгі роки я хотів побувати в Києво-Печерській Лаврі і поклонитися мощам преподобних Печерських, помолитися їм. Колись в одному антикварному магазині я придбав хрест, в якому були мощі дванадцяти Печерських святих. Там були написані їхні імена. Хрест цей 1791 року. Як він потрапив на Захід, залишається загадкою, але та святиня, яка в ньому знаходилася, не становила значення для співробітників магазину. Зараз цей хрест стоїть у мене на столі, і я щодня молюся Печерським святим. І тепер я відчуваю дуже велику радість від того, що маю можливість відвідати Києво-Печерську Лавру».

Відповідаючи на питання про перспективи об’єднання Східної і Західної Церков, отець Гавриїл зробив акцент на тому, що «…немає богословського змісту в діалозі з Римо-Католицькою Церквою. Католики повинні повернутися назад. Мій учитель, професор, який потім став папою Бенедиктом, розумів багато речей, але нічого не зробив. Православна Церква зберегла Літургію і монашеську традицію, а Римо-Католицька Церква зараз більше схильна до протестантизму, ніж до повернення в Православ’я. Справжня проблема поділу — не різниця, а несумісність. Грецька і римська культури в першому тисячолітті були різними, але сумісними».

Отець Гавриїл також привернув увагу до актуальної теми — яке місце займає в сучасному світі монашество: «Віруючі люди чекають від монахів відповіді на духовні питання, а не національні чи політичні. Монахи відділені від цього світу, вони живуть своїм життям, і воно відрізняється від життя в миру. Таке життя допомагає здобувати мудрість не від миру сього, і саме цього і чекають люди. Багато хто приходить і до мене, і чекають відповіді. І я повинен їм сказати, що потрібно робити, а що не потрібно».

Говорячи про те, яким шляхом має розвиватися монашество — пустельницьким або спільножитним, схиархімандрит Гавриїл пояснив: «Монашество не розпочалося з спільножитної традиції. Перші ченці були пустельниками, але у них завжди був учитель. Обидва шляхи хороші. Все залежить від того, як Господь закликає. У Церкві є місце для всіх! І Бог спасає всіх нас не окремо, а всіх разом!»

На завершення зустрічі благочинний Києво-Печерської Лаври архімандрит Антоній подякував отцю Гавриїлу за те, що він знайшов час і відповів на актуальні питання, які були задані, передав вітання від Намісника монастиря митрополита Павла, після чого було зроблено загальне фото на пам’ять про зустріч.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.



Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: