Топ-100

Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Різне

13.07.2020

Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської Лаври

«Печерський Благовісник»

001Троїцька надбрамна церква над Святими вратами Києво-Печерської Лаври — одна з найдавніших споруд Печерського монастиря. Храм був зведений близько 1108 року і легендарно пов’язаний з ім’ям Луцького князя Святослава Давидовича (у чернецтві — преподобного Миколи Святоші) з династії Чернігівських князів. Згідно текстів Патерика, впродовж трьох років блаженний і благовірний князь був вратарем біля монастирської брами.

За давньоруської доби Троїцька церква входила до системи оборонних мурів монастиря, зведених у кінці ХІІ століття замість дерев’яного частоколу (зруйновані на початку ХІІІ століття). У період ХІІІ–ХV століть, коли муровані будівлі Великої Успенської та Трапезної церков зазнали руйнувань, уціліла Троїцька церква була, напевно, головним монастирським храмом. З середини ХV століття — це головний храм Троїцького Лікарняного (Больницького) монастиря, окремого монастиря у складі Лаври. В цей час храм був недоступний для широкого відвідування, призначався для заслужених монахів Больницького монастиря й високих гостей.

Напевно, одразу ж після зведення церква Святої Трійці була розписана. На початку 1990-х років під час реставрації та консервації живопису в інтер’єрі храму було виявлено залишки фресок давньоруського часу. Дослідження не дали змогу визначити сюжети фрескового розпису. Колір живопису вохристий, чорний, сірий та блакитний.

032Перша згадка у писемних джерелах про наявність малярства в Троїцькій церкві належить до середини XVII століття: сирійський мандрівник архідиякон Павло Алепський згадує у своїх записках про церкву «на честь Святої Трійці, бо в середині її є зображення Трапези ангелів в Авраама». Зберігся також документ за 1660-ті роки зі зверненням ігумена Больницького монастиря до царя Олексія Михайловича. У ньому міститься прохання надати матеріальну допомогу «на больнишное строение и в церковь камянную Троицы живоначальные, что над святыми воротами». Кошти були потрібні на поновлення церковних будівель і стінопису, оскільки внаслідок зубожіння Больницького монастиря «церковному строению чинится безстройство… и стенное письмо слиняло, а вновь построить и красок купить и копников нанять нечим…»

Нині існуючий розпис інтер’єру було виконано у 20–30-х роках ХVIII століття після Великої пожежі 1718 року, від якої постраждало більшість лаврських споруд. Відбудовчі й оздоблювальні роботи у Троїцькій церкві відбувалися майже одночасно з роботами у Великій Успенській церкві. Роботи в інтер’єрі храму Святої Трійці було завершено у 1734–1735 роках — на зворотному боці іконостаса і на стінах храму збереглися ці дати.

У процесі відбудовчих робіт змінився також вигляд західного й східного фасадів — їх було оздоблено вишуканим ліпленим рослинним орнаментом (майстер В. Стефанович). До північної стіни прибудовано цегляний притвор у бароковому стилі. Було змінено й форму завершення — встановлено грушоподібну баню з ажурним хрестом. Підлогу в інтер’єрі вимостили фігурними чавунними плитами, до західної стіни притвору, а також до західної та південної стін храму приставлено стасидії (вузькі дерев’яні крісла).

У 1742–1744 роках оздоблення східного та західного фасадів церкви було доповнено живописом. Ці декоративні розписи проводилися у зв’язку з приїздом до Києва імператриці Єлизавети Петрівни.

У 1900–1901 роках під керівництвом художника Д. Соніна виконано новий зовнішній розпис, який існує і нині.

033Архітектура Троїцької церкви, незважаючи на пізніші нашарування, збереглася з доби Київської Русі без істотних конструктивних змін.

Розписи інтер’єру Троїцької церкви 20–30-х років XVIII століття — єдиний повністю збережений ансамбль Києво-Печерської іконописної школи доби бароко. Як це було типово для мистецтва українського бароко, традиційна система монументального розпису в цьому храмі перетворилася на засіб алегоричної оповіді. ЇЇ богословську трактовку розпочинає стінопис притвору (сіней). Усі розписи тут є єдиною складною композицiєю: в головному склепінні представлено Бога Отця в оточенні Небесних Сил («Соберет избраннія своя от четирех вітров»); на стінах на тлi краєвиду зображено процесію з кількох багатофiгурних груп святих, які разом зображають Небесну Торжествуючу Церкву.

Значна частина розписів храму — це тематичні цикли, що ілюструють притчі й проповіді Іісуса Христа, Його молитву «Отче наш» та заповіді блаженства. Провідною в системі розписів є тема Святої Літургії. Не в меншій мірі в стінопису виявлено теми Святої Трійці і Зішестя Святого Духа. Це зумовлено передусім присвятою храму.

Розписи супроводжено текстами з творів Петра Могили, Феодосія Софоновича, Іоаникія Галятовського. В багатьох випадках — це тексти зі святкових піснеспівів і молитов, запозичені з богослужбових книг. Ці написи дають змогу зрозуміти богословський задум стінопису.

034Велику роль у розписах храму відіграє краєвид, що наче нагадує про народну назву празника Святої Трійці — «Зелені свята». Композиції з елементами краєвиду вміщено не тільки в стінописі, але й на іконах іконостаса, на дверях і стасидіях. За рахунок пейзажного фону створено ефект перспективного заповнення простору у великих композиціях на стінах і склепіннях.

У типажах обличь персонажів, їхніх позах і жестах, вбранні, манері побудови композиції, колористичній гамі відображено особливості творчої манери майстрів Києво-Печерської іконописної майстерні першої половини XVIII століття.

Іконостас, що був виконаний чернігівськими майстрами, складається з намісного, цокольного (антепендіума), празникового, апостольського і суміщеного пророчого й праотецького рядів. Розкішне різьблення по липовій дошці у цокольному ряду посріблене, в інших ярусах — позолочене на полімент. Серед декоративних елементів переважають листя аканта, троянди, виноградні грона.

У намісному ряду розміщено шість ікон видовженої прямокутної форми з арочним заокругленням вгорі. Втрачена під час Другої Світової війни намісна ікона Богоматері Братська була віднайдена у Покровському жіночому монастирі міста Києва і повернута на місце на початку 80-х років ХХ століття.

В апостольському (деісусному) ряду знаходиться сім ікон. У центральній представлено Бога Отця й Іісуса Христа. Зображення Святого Духа у вигляді голуба — на окремій дошці вгорі іконостаса.

037При виконанні розписів майстри Києво-Печерської іконописної майстерні нерідко користувалися європейськими гравійованими зразками, проте змінювали й перетворювали зображення у відповідності до власних потреб. Нові тенденції і традиція у монументальному ансамблі храму співіснують у складному поєднанні. Це дає підстави стверджувати, що барокові розписи Києво-Печерської майстерні і стінопис Троїцької надбрамної церкви зокрема були цілком оригінальним явищем в історії європейського мистецтва XVIII століття.

Кондратюк А. Ю., кандидат мистецтвознавства,

начальник науково-дослідного відділу вивчення мистецької спадщини

Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: