Пам’ять 24 серпня

З 1385 року в стародавніх писемних актах згадується ім’я св. Феодора, князя Острозького, мощі якого спочивають у Дальніх печерах.

Він вважається сином першого документально відомого з князів Острозьких, Данила. Преподобний Феодор жив в першій половині XV століття і відрізнявся ревністю до захисту Православ’я. В цей час велике князівство Литовське знаходилося у завзятій боротьбі з Польщею. Вітовт, двоюрідний брат польського короля Владислава Ягелла, побоюючись, щоб митрополити всієї Русі, які жили з часів Петра постійно в Москві, своїм впливом не встановили братської однодушності між Литовсько-Руськими і Московськими землями, небезпечної для Литовського правління, поспішив встановити для своїх земель митрополію, окрему від Московської.

Але ще більше він намагався перервати будь-який політичний зв’язок Литовського князівства з короною Польською. По смерті його, Свидригайло, рідний брат Ягелла, наслідував його приклад. Для Православ’я було корисним не мати ніякої залежності від Польщі, тому-то і Феодор, князь Острозький, допомагав Свидригайлу проти Польщі, і вельми прославився в цій боротьбі. Посиливши свої дружини найманими валохами і татарами, Феодор мужньо діяв проти Жигмонта Кейстуговича, якого Польща протиставила Свидригайлу.

У 1432 році він оволодів замком Смотричем в Поділлі і підпорядкував Свидригайловій владі Луцьк, головний з міст Волинських. Слідом за тим розбив він наголову і взяв у полон Бучацького, старосту Кам’янецької фортеці, і спустошив околиці Бреста Литовського. Передає княжий престол і славу синові своєму Василію, Феодор, за переказом короткого рукописного життєпису, прийняв в Печерському монастирі святе іночество і, старанно подвизаючись в своєму спасінні і благодогоджанні Богу, прикрасив душу свою усіма доброчесностями.

В історію Русі зі славою увійшли і нащадки святого Феодора, князі Костянтин Іванович і Костянтин Костянтинович, що захищали Православну Церкву в краю від утисків з боку влади іновірних.

У своєму описі Дальніх печер «Тератургіма» 1638 року свідчить, що в одному куточку підземелля «очікує останнього Суду св. монах Феодор в цілому тілі», а в іншому «почиває св. Мардарій монах, а не як простий люд думає, ніби там був покладений Феодор Данилович, князь Острозький». Таким чином, хоча сам подвижник побічно і згаданий, місце останнього спочинку його мощей визначити непросто.

На карті Дальніх печер 1661 року ім’я «Феодор» названо двічі і приблизно на місцях, обумовлених «Тератургімою».

На карті 1703 року відзначено тільки «Феодор князь» на місці, де в 1638 році спочивав «монах Феодор». На пізнішій карті Дальніх печер, імовірно 1744 року, на тому ж місці вказано «преподобний Феодор, князь Острозький», а там, де в 1638 році згадувався св. Мардарій, відзначений «преподобний Феодор Мовчазний».

Окремо пам’ять подвижника святкується 24 (11 за ст. ст.) серпня. Крім цього, ім’я преподобного Феодора включено в Собор Волинських святих, шанований 23 (10 за ст. ст.) жовтня.