Святий Євстратій показав себе мужнім воїном Христа як ім’ям своїм, так і життям своїм. Він явився наслідувачем самого обраного Воєводи свого Христа і, прийнявши те саме страждання, від тих же людей і в той же час, міг би воістину похвалитися: «…ношу я Іісусові рани на тілі своїм!» (Гал. 6:17).

Євстратій був родом з міста Києва. Він забажав зодягнутися в ту Божу зброю, яка належить іночеському образу. Він роздав майно своє бідним, частину ж залишив рідним, щоб роздали після нього. Отже, перебуваючи в зубожінні від свого багатства, став іноком Печерського монастиря.

І почав він богоугодно воювати під стягом Христа, який прийняв заради нас приниження, перемагаючи мечем духовним, тобто голосом молитви і гладом великого утримання, не тільки плоть свою, але і ворогів безтілесних, упокорюючи їх і поневолюючи смиренням своїм і послухом.

Під знаменом Христа, Який ради нас прийняв приниження, він мужньо подвизався, перемагаючи духовним мечем — молитвою і суворим постом — не лише свою плоть, але й невидимих ворогів, смиряючи їх та підкоряючи своєю покорою й послухом.

Розуміючи, що людина була переможена першим гріхом через невоздержання, преподобний особливо подвизався в стриманості й пості, через що й був названий постником.

Коли попущенням Божим прийшов на Руську землю злочестивий Боняк з безліччю половців і полонив її, тоді і святий Євстратій, при вторгненні їх до Печерського монастиря, де багатьох було ними посічено мечами, був захоплений разом з іншими в полон і проданий в Грецьку землю в місто Корсунь одному єврею в числі інших п’ятдесяти християн.

Єврей цей почав примушувати полонених своїх відректися від Христа і погрожував тим, що опиралися, заморити їх в кайданах голодом. Але мужній чернець Євстратій, молячись, укріпляв і повчав всіх і так наставляв: «Браття, хто з вас був охрещений і увірував у Христа, не зраджуйте обітниці, даної при хрещенні. Христос нас відродив водою і Духом, Христос Своєю Кров’ю визволив нас від клятви Закону (Гал. 3:13) і зробив спадкоємцями Царства Свого. Якщо живемо — живемо для Господа, якщо вмираємо — вмираємо в Господі (Рим. 14:8), і через тимчасову смерть знайдемо життя вічне. Будьмо наслідувачами Того, Хто сказав: “Життя для мене — Христос, а смерть — надбання” (Фил. 1:21)»

Зміцнені словами преподобного, полонені обрали краще померти від нестачі їжі та пиття, ніж зректися Христа, Джерела життя вічного. Всі п’ятдесят осіб померли від голоду: одні — через три дні, інші — через чотири, деякі — через сім, найвитриваліші — через десять. Один лише Євстратій, хоча й голодував уже чотирнадцять днів, залишався живий і неушкоджений, бо від юності привчив себе до посту.

Єврей, бачачи, що чорноризець був причиною зникнення його грошей, заплачених за полонених, яких він сподівався привести в своє зловірування, задумав йому помститися.

Наближався день Христового Воскресіння. Юдей святкував свою пасху й насміхався зі святого Євстратія, як колись його предки знущалися над Самим Господом Іісусом Христом. І як колись розіп’яли Христа, так і цей праведник був прибитий до хреста цим юдеєм і його однодумцями. І дякував за це Богові. Без їжі та води преподобний уже п’ятнадцятий день залишався живим.

Юдеї знущалися й говорили: «Скуштуй тепер, безумний, нашої пасхи — і залишишся живим, уникнеш прокляття. Бо Мойсей сказав: “Проклятий усякий, хто висить на дереві” (Втор. 21:23)». Але преподобний відповідав:

«Великої благодаті сподобив мене нині Господь: дарував мені страждати за Його Ім’я на хресті, уподібнюючись Його Хресту. Сподіваюся, що й мені Він скаже, як розбійнику: “Нині ж будеш зі Мною в раю” (Лк. 23:43). Не потрібна мені ваша пасха, не боюся прокляття, бо Пасха наша — Христос, заколений за нас (1 Кор. 5:7), Який зруйнував клятву Закону й Хрестом ввів нас у благословення життя, як написано: “Життя твоє буде висіти перед тобою” (Втор. 28:66). Про ж Пасху Давид сказав: “Цей день створив Господь: возрадуймося і возвеселімося в нім” (Пс. 117:24)»

«А ти, розіп’ятий мене, і всі твої одновірці — плачте і ридайте, бо відплата за мою кров і за кров інших християн, куплених вами, не забариться. Господь зненавидів ваші суботи, і перемінить свята ваші в плач. І наблизився час загибелі вождя вашого беззаконня».

Почувши це, єврей розпалився гнівом, схопив списа і проколов прибитого до хреста преподобного. Тоді було видіння вогненної колісниці і вогненні коні, і вони несли на небо душу радісного переможного мученика, і було чути голос, що говорив грецькими словами: «Ось доблесний громадянин небесного граду!»

Тіло мученика юдей зняв із хреста й кинув у море. Вірні довго й старанно шукали мощей, та не знайшли. Але з волі Божої мощі були чудесно явлені в Ближніх печерах, де і донині спочивають нетлінно.

Пророцтво ж святого про помсту за його кров здійснилося в той самий день: грецький імператор наказав вигнати юдеїв із того краю, конфіскувавши їхнє майно, а старших — покарати за мучення християн. Першим із них був убитий мучитель блаженного Євстратія.

Багато євреїв, побачивши дива після кончини преподобного, увірували і хрестилися.

З XVII століття карти вказують мощі святого Євстратія в Ближніх печерах, де вони спочивають і нині. У 1638 році їм відповідав підпис: «Святий отець Євстратій. Даремно його люд посполитий якимось Симеоном Голубцем кличе. Чудотворець».

На карті 1661 і 1703 рр. подвижник згадується як «Євстратій мученик».

Окремо служба святому преподобномученику звершується 10 квітня (28 березня за ст. ст.).