Пам’ять 7 грудня

Житіє преподобного Меркурія посника нерозривно пов’язане з житієм преподобного Паїсія.

Преподобні отці Паїсій і Меркурій, живучи між собою в нерозлучній братській любові і однодумності, просили безперестанно Бога, щоб Він ніколи їх не розлучав ані в цім, ні в майбутньому житті. І дав їм Господь по молитві їх. На землі вони жили в одній келії і по смерті були покладені в одному гробі, і на небі насолоджуються однією радістю разом з Христом.

На карті Дальніх печер 1638 року відзначені вони так, що лежать один проти одного в одному з підземних коридорів «св. старець Меркурій» і «благословенний отець Паїсій». У 1661 році «Меркурій старець» і «Паїсій» вказані на новому місці, але знову один проти одного. У 1703 році подвижники згадані в різних місцях як «Меркурій, келійник Преподобного Феодосія», і «Паїсій, келійник Преподобного Феодосія». На пізнішій карті, імовірно 1744 року, «преп. Меркурій» і «преп. Паїсій» знову відзначені один проти одного. Те ж саме зазначено в 1769-1789 рр. з підписами «св. Меркурій» і «св. Паїсій».

У 1795 і 1868 рр. ім’я преп. Меркурія супроводжується словом «посник».

Окремо пам’ять преподобного Меркурія святкується 17 (4 за ст.ст.) листопада, а також 7 грудня (24 листопада за ст.ст.), в день святого мученика Меркурія.