Топ-100

Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Прп. Аліпій іконописець (1065-1114)

Alipiy copy1

Пам’ять 30 серпня

Преподобний Аліпій Печерський народився близько 1065 або 1070 року і є наслідувачем євангеліста Луки. З молодих років Аліпій був відданий батьками на навчання до грецьких иконописців, які прийшли для прикрашання святої Печерської церкви. І він був свідком того дивного дива, яке описане в оповіді про святу Печерську церкву, коли під час робіт іконописців із прикрашання вівтаря в ньому зобразилася сама собою ікона Пресвятої Богородиці, засяяла яскравіше сонця, потім голуб вилетів з її вуст і після довгого літання влетів в уста ікони Спасителя.

Він приймає чернечий постриг у Печерському монастирі від ігумена Никона і починає удосконалюватися не тільки в іконописній справі, але і в чернечих подвигах, створюючи в собі гідну оселю Святого Духа.

Ніколи не брав він плати за свою роботу, але якщо ж йому траплялося виручити що-небудь за рукоділля, він поділяв це на три частини: першу частину відкладав на усе потрібне для ікон, другу – в милостиню жебракам, третю – на потреби монастирські. Вночі він займався бдінням, молитвою і поклонами; коли ж наступав день, то зі смиренням, безкорисливістю, чистотою, терпінням, в пості, богороздумах займався іконописанням.

З благословення ігумена преподобний Аліпій був висвячений в сан священика. Одного разу в монастир прийшла людина дуже хвора, якій не допомагали ніякі ліки. Преподобний Аліпій сповідав її, помазав її гнійні рани на обличчі фарбами для ікон, відвів до Церкви, де та причастилася Святих Христових Таїн, і після цього звелів умити обличчя водою, якою замивають руки священики після Причастя. Людина після цього зцілилася, а її онук в подяку за це пізніше вніс великі пожертвування на монастир.

Відомо з житія преподобного Аліпія як один благочестивий чоловік побудував Церкву і просив через двох ченців умовити Аліпія іконописця написати ці образи. Через них він передав дошки для ікон і срібло. Але недбайливі монахи забрали срібло собі і двічі говорили цій людині, що Аліпій нібито вимагає ще. Але коли прийшов час забирати ікони, вони обмовили Аліпія і сказали, що він забрав срібло і відмовляється писати ікони. Людина ця прийшла до ігумена Никона і, розповівши про всі події, просила справедливого суду над ні в чому невинним іконописцем. Аліпій, приведений до ігумена, був в замішанні, але яким був їх загальний подив, коли принесли дошки для написання ікон, а на них дивним чином уже були написані чудові образи Спасителя, Божої Матері і святих угодників. Ченці, які так несправедливо поступили з преподобним Аліпієм, були вигнані з монастиря, а слава про чудеса, які відбуваються за молитвами преподобного і від написаних ним ікон, дійшла і до самого київського князя.

Одного разу попущенням Божим вигорів від пожежі в Києві весь Поділ, згоріла там і церква, в якій стояли ті ікони. Але після пожежі всі сім ікон були знайдені цілими і неушкодженими. Почувши про це, князь прийшов сам подивитися на диво.

І, побачивши вцілілі ікони, почув, як раніше вони були написані в одну ніч Божою силою, позбавивши від напасті преподобного Аліпія. Всі ці події свідчили про доброчесне життя преподобного отця нашого Аліпія, заради якого нерукотворними зобразились ті ікони.

Коли преподобний Аліпій сильно захворів, одна людина просила написати його ікону Успіння Пресвятої Богородиці, і дуже засмутилася від того, що за станом свого здоров’я преподобному це буде практично неможливо зробити, оскільки той не вставав зі свого ліжка.

У ту ніч в келію до Аліпія прийшов Ангел, сам написав ікону і разом з нею зник. Наступного ранку та людина, коли увійшла до Церкви, побачила прекрасну ікону Успіння на спеціально уготованном для неї місці і відразу ж поспішила до монастиря. Вони з ігуменом Никоном прийшли до преподобного Аліпія, і той розповів їм, що ікона ця нерукотворна, а написана Ангелом Божим, після чого з миром спочив у Господі і був похований в Антонієвих печерах Лаври.

Окремо пам’ять преподобного Аліпія святкується 30 (17 за ст. ст.) серпня.