Топ-100

Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Статті

06.08.2020

«Спаси, Господи…» Про традиції духовного спілкування

Печерский листок

Сучасна людина вітається по багато разів на день, будь-яка розмова зазвичай починається з вітання. Це загальноприйнята вимога ввічливості в суспільстві. Найчастіше при зустрічі бажають здоров’я. При всьому різноманітті вітань етикет в основному однаковий: люди, зустрічаючись, бажають один одному добра і благополуччя, успіхів у праці, доброго ранку, дня або вечора. Зустрічаючись з людьми, можна вітати їх будь-якими словами, головне — щоб вітання було сердечним і щирим. Навіть в звичайному вітанні «Здрастуйте!» або «Добрий день!» міститься цілком православне ставлення до людини. Однак є вітання, які прийняті тільки в православному середовищі.

Найчастіше в Києві православні використовують форму подяки «Спаси, Господи!» при спілкуванні практично в усіх випадках: і при зустрічі, і при розставанні, і навіть при позитивній згадці про третю особу («Спаси ж його, Господи!») Хоча традиція духовного спілкування значно багатша і різноманітніша. У Центральній Україні, наприклад, до цих пір в храмах вітають один одного радісним: «Слава Богу!» — «Навіки Богу слава!» За дві тисячі років християни всього світу виробили особливі форми вітання. У давнину вітали один одного вигуком: «Христос посеред нас!», чуючи у відповідь: «І є, і буде».

«Перш за все ті, хто стояв в церкві, цілували також один одного, мужі — мужів, жінки — жінок, вимовляючи: “Христос посеред нас”, і тут же відповідаючи: “І є, і буде”; а тому і тепер будь-яка людина, яка стоїть в храмі, збираючи подумки перед собою всіх християн, не тільки присутніх у храмі, а й відсутніх, не тільки близьких до серця, а й далеких від серця, поспішаючи примиритися з тими, проти яких мала яку-небудь нелюбов, ненависть, невдоволення, — всім їм поспішає дати подумки цілування, кажучи внутрішньо: “Христос посеред нас ” — і відповідаючи за них: “І є, і буде ”, — бо без цього вона буде мертвою для всіх наступних священнодійств, по слову Самого Христа: “Піди спершу примирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій Богу”, і в іншому місці: “Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?”» (М. В. Гоголь «Роздуми про Божественну Літургію», 1847 р.). Зараз так вітають один одного священики, та й мирянам слід пам’ятати про цю давню традицію.

У перший день Великодня, а також протягом Світлої седмиці і до самого віддання Пасхи звучить урочисте вітання: «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!» Це вітання багаторазово повторюється за Пасхальним богослужінням, а сама традиція сходить своїм корінням ще до апостольських часів. Вітання словами «Христос воскрес!» висловлює радість, аналогічну радості апостолів, які дізналися про воскресіння Христа. Преподобний Серафим Саровський саме словами: «Христос воскрес!» вітав тих, хто приходив до нього, круглий рік. У недільні та святкові дні у православних прийнято вітати один одного взаємним вітанням: «Зі святом!», напередодні свята — «Зі святим вечором». А в свято Різдва Христового православні вітають один одного словами: «Христос родился!», «Христос рождається!»; «Славим Его!», «Славімо Його!» — звучить у відповідь.

З монастирів прийшла в побут традиція просити дозволу увійти в кімнату наступними словами: «Молитвами святих отців наших, Господи Іісусе Христе, Боже наш, помилуй нас». При цьому той, хто знаходиться в кімнаті, якщо дозволяє увійти, повинен відповісти: «Амінь». Звичайно, така традиція можлива тільки серед православних монахів, навряд чи вона може бути застосовна до мирських людей.

Дітей, які йдуть з дому на навчання, можна напучувати словами «Ангела хранителя!», перехрестивши їх. Можна побажати також Ангела хранителя тому, хто вирушає в дорогу, або сказати: «Бережи тебе Господь!», або «Божої допомоги!» Такі ж слова православні говорять один одному, прощаючись, або ж: «З Богом!», «Допомоги Божої», «Прошу твоїх святих молитов» тощо.

У давньоруському зводі «Домострой» дається правило, як вітати, прийшовши в гості: спочатку поклонитися іконам, потім господарям зі словами «Мир цьому дому». Застав ближніх за трапезою, прийнято побажати їм: «Ангела за трапезою!» За все прийнято тепло і щиро дякувати ближнім: «Спаси, Господи!», «Спаси, Христос!», або «Спаси тебе, Бог!», на що належить відповісти: «Во славу Божу». Але якщо ви вважаєте, що люди вас не зрозуміють, таким чином дякувати необов’язково. Краще сказати: «Дякую вам!», або «Я від усієї душі вам вдячний».

За традицією під час зустрічі двох людей першим вітання повинен говорити молодший (за віком або в церковній ієрархії), а відповідати йому старший. Наприклад, зазвичай при зустрічі мирянина зі священиком перший каже: «Христос воскрес! (Благослови(віть), батюшка/чесний отче)», а другий відповідає: «Воістину воскрес! (Бог благословить)». Нагадаємо, що в Православ’ї не прийнято звертатися до священика зі словами: «святий отець», кажуть: «чесний отче» (наприклад: «Помоліться за мене, чесний отче»).

До священика не прийнято звертатися на ім’я та по батькові, його називають повним ім’ям з додатком слова «отець»: «отець Олексій», або — «батюшка». До диякона можна також звернутися по імені, якому має передувати слово «отець». У диякона благословення брати не положено.

Зустрівши священика в облаченні (в рясі з хрестом або в богослужбовому вбранні з єпитрахиллю і в поручах), попросіть його про благословення, це і буде вашим вітанням. Наблизитесь до священика, трохи схиліться, складіть праву руку на ліву долонями вгору і скажіть: «Батюшка, благословіть». Батюшка, осіняючи вас хресним знаменням, вимовляє: «Бог благословить», або «В ім’я Отця і Сина і Святого Духа» — і кладе свою праву, благословляючу руку на ваші долоні. У цей момент мирянин, який одержує благословення, цілує руку священика. Буває, цілування руки призводить до зніяковіння деяких новоначальних. Ніяковіти не слід — ми не священику цілуємо руку, а Самому Христу, Який в цей момент невидимо стоїть і благословляє нас. Не слід лише хреститися перед тим, як взяти благословення у священика. Якщо священик поклав руку вам на голову, то цілувати її не потрібно.

Якщо присутні кілька священиків на чолі з архієреєм, за благословенням підходите тільки до нього. Якщо ви взяли благословення у одного священика, а поруч стоять ще кілька, зверніться до них зі словами: «Благословіть, чесні отці», і вклоніться. Якщо ви перебуваєте в групі віруючих, за благословенням спочатку підходять чоловіки за старшинством (служителі церкви в першу чергу, як би подаючи приклад), потім йдуть жінки, останніми підходять діти. Це правило відноситься і до сім’ї: спочатку підходить чоловік, дружина, потім діти. При прощанні повторно попросіть у священика благословення словами «Пробачте мене, батюшка, і благословіть».

У Православній Церкві в офіційних випадках прийнято до священика звертатися «Ваше Преподобіє», а до настоятеля, намісника монастиря, якщо він ігумен або архімандрит, звертаються — «Ваше Високопреподобіє», а якщо намісник ієромонах — «Ваше Преподобіє». До єпископа звертаються — «Ваше Преосвященство», до архієпископів і митрополитів — «Ваше Високопреосвященство». У розмові до єпископа, архієпископа і митрополита можна звернутися і менш офіційно — «владико», а до намісника монастиря — «отець намісник» або «отець ігумен». До Блаженнішого Митрополита Київського, Предстоятеля Української Православної Церкви прийнято звертатися «Ваше Блаженство», а до Святішого Патріарха — «Ваше Святішество». Всі ці звернення, звісно, не означають святості тієї чи іншої конкретної людини — священика чи Патріарха, вони висловлюють повагу до священного сану духівників і святителів.

Євгенія Кудрявцева «Печерський листок» № 20 (48)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: