Звертаючись до літературної спадщини та життєпису преподобного Паїсія, кожен сучасний читач може отримати для себе істотну духовну користь. Його особистість дає нам приклад істинного православного життя, суть якого – смиренність і любов.

Як діяч православної Церкви, як добрий пастир він розвивав вчення святих Отців про розумне діяння, про молитву Іісусову, висловлюючи у своїх творах і настановах те, що відкрилося йому Духом Святим. Він працював над переписуванням книг і перекладом з грецької мови на церковнослов’янську творів святих Отців Церкви. За його часів у монастирі на святій горі Афон, а потім у молдавських монастирях у Драгомирні, Секулі та Нямці утворилися школи перекладачів і переписувачів. Багато учнів з благословення старця переходили на проживання в інші монастирі, де продовжували книжкові заняття і зберігали заповіти свого великого вчителя. А деякі переклади старця і сьогодні доступні нам для читання.

Про особистість і подвиг преподобного Паїсія біограф пише: «У його особі дивним чином поєднувалися святість особистого життя, любов до освіти, чудова здатність до організації чернечого співжиття, вміння привернути до себе і духовно виховати численне сонм учнів, створити навколо себе велику школу православного духовного подвижництва і, нарешті, великий літературний талант, який допоміг йому здійснити важливу і необхідну справу – виправлення старих перекладів і новий переклад святоотцівської аскетичної літератури».

Протягом усього часу старчих подвигів авва Паїсій навчав братію монастирів розумній молитві, продовжуючи єдину лінію отців Добротолюбія, святих Григорія Синаїта, Григорія Палами і преподобного Ніла Сорського. Отець Паїсій наводить численні докази святоотцівського шанування розумної молитви «Господи Іісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене», яка є і молінням, і сповіданням віри, і самим спасінням.

У Нямецкому монастирі літературна діяльність старця Паїсія досягла найбільшого розквіту. За допомогою науково підготовлених до літературної справи ченців і під безпосереднім керівництвом старця відбувалося переписування і виправлення книг слов’янських текстів за грецькими оригіналами, а також робилися нові переклади з грецької мови.

Як зазначається, «… попит на рукописи був дуже великий не тільки з боку самої братії Нямецкого монастиря, але і з боку інших обителей, і з боку окремих осіб. Роботи переписувачам було багато». Таким чином з’являється багато виправлених перекладів святоотцівських книг і ще більша кількість списків з цих книг. Значну частину рукописів складали збірки витягів з творів святих Отців з різних питань: догматичних, морально-аскетичних і канонічних. Старець Паїсій особисто складав подібні збірки і спонукав до їх складання своїх учнів. Складені для власного келійного використання і повчання, збірки пізніше були перенесені в Оптину Пустинь і служили духовним орієнтиром як для самих Оптинских старців, так і для численних їх учнів.

Старець Паїсій був для своїх учнів прикладом невтомної праці навіть в останні роки земного мандрування, коли, перемагаючи тілесну неміч і похилий вік, він проводив цілі ночі за перекладацькою працею. Слід зазначити, що старець мав винятковий дар духовного письма, яким володіли лише деякі.

У 1787 році преподобний Паїсій завершив одне зі своїх найбільших літературних творінь — переклад з грецької мови подвижницьких повчань святого Ісаака Сирина.

До наших днів збереглося багато десятків рукописів, переписаних самим старцем і його найближчими послідовниками. Благочестиві відвідувачі забирали їх з монастиря, а деякі він вручав духовним особам власноруч. Ці рукописи поширювалися по Русі, приносячи з собою благословення преподобного Паїсія і духовну розраду вірним.

Перекладені преподобним і його учнями слов’янські рукописи склали цілий відділ Нямецької бібліотеки (276 рукописів). І це лише частина всього рукописного спадку Паїсієвої школи. Чимала кількість книг з цієї колекції опинилася в Свенському монастирі, Площанській пустині, в Рославльських лісових скитах, в Оптиній Пустині і на Валаамі.

Відомо, що старцем Паїсієм особисто або спільно з учнями були перекладені аскетичні писання 24 отців, що склали перше видання «Добротолюбія».

Всі ці твори мають своїм змістом «розумне діяння» і його прийоми, тобто настанови про очищення душі від пристрастей, а також засоби і способи для цього і, особливо, про молитву Іісусову.

Також ними були перекладені відомі і для сучасників книги: «Душеполезные поучения» преподобного авви Дорофея; «Лествиця» преподобного Іоанна Синайського; «Керівництво до духовного життя» преподобних Варсонофія та Іоанна; «Слова подвижницькі» преподобного Ісаака Сирина; твори святих Максима Сповідника, Симеона Нового Богослова, авви Фаласія та Феодора Студита.

Преподобного Паїсія визнають відроджувачем на Русі (після преподобного Сергія Радонезького) школи старчества, яка протягом усього XIX століття приносила благодатні плоди спасіння церковних чад, особливо в Оптиній і Глинській пустинях, а також в інших монастирях нашої Церкви, в яких подвизалися учні і послідовники великого старця.

Настанови великого старця Паїсія є настановою і керівництвом для всіх, хто прагне до спасіння власної душі: знаходити досвідченого керівника на шляху духовного життя, а за його відсутності — шукати духовне повчання в святоотцівських книгах, вказаних старцем. Звідси бачимо, наскільки дорогоцінні для православних християн ці настанови і поради турботливого духовного отця, великого старця, який і через багато років продовжує піклуватися про своїх чад, спонукаючи їх мати мудрих і вправних наставників — святоотцівські твори.

Досвід православної аскетики свідчить: лише вивчення спадщини святих Отців приводить до справжнього духовного оновлення. Тому звернення до цих книг — духовних скарбів, багаторазово випробуваних подвигом святих угодників, — їх читання і ретельне вивчення досі залишається необхідним кожному з нас на шляху духовного вдосконалення.