Божественна Євхаристія — це найбільше чудо, яке звершила Божа сила, найвища таємниця, яку вигадав Божий розум, і найдорожчий дар, який нам дарувала Божа доброта.

Існують три необхідні умови, які ми, християни, повинні виконати, коли приймаємо Господа нашого Іісуса Христа у святому причасті Його пречистих Таїнств. По-перше, зі справжнім каяттям скинути гріховні одежі, які ми носили стільки часу, залишити колишні погані звички, знявши стару людину з її вчинками. По-друге, після повного навернення, підняти переможні гілки, подолавши трьох наших великих ворогів – плоть, світ і диявола; а потім із духовною радістю та веселощами розкаяного серця наблизитися до святої трапези Хліба Живого зі словами: Осанна, благословенний Той, що приходить в ім’я Господнє.

Як же ми повинні готуватися, якщо бажаємо причаститися цього страшного і великого таїнства?

Нехай кожен спочатку добре випробує самого себе, нехай дослідить свою совість: якщо є якась перешкода, нехай усуне її, якщо є якісь пута, нехай їх розірве.

Християнине, ти хочеш причаститися? Чи бачиш цей святий хліб і чашу на святій трапезі? Це — Тіло і Кров Христа, це — Сам Бог у плоті; там — вогонь Божества, що просвічує й очищає гідних, а негідних спалює! Не торкайся їх, не наближайся – скинь спочатку чоботи з ніг своїх, розріж істинною сповіддю пута гріхів твоїх, що обплутують твою душу. Ти посварився з кимось? Розріж спочатку пута ворожнечі й примирися зі своїм ближнім. Ти образив когось? Вкрав, пограбував, утримав чужу річ? Розв’яжи пута образи і по справедливості поверни відібране. Ти віддався блудниці чи перелюбниці, стільки часу прожив у гріху на спокусу всім? Розв’яжи пута плоті, звільни поневолену твою душу з рук диявола.

Зніми чоботи з ніг твоїх; бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята, – святилище, до якого ти входиш, свята трапеза, до якої наближаєшся, те місце, на якому ти стоїш і причащаєшся, є Святе Святих. Тут невидимо стоять святі ангели і від страху, трепету та благоговіння закривають свої обличчя. Тут стояли Василій, Златоуст – люди, які цілком відреклися від усяких земних пут, святі, висушені стриманістю, земні ангели за чистотою душі. І все-таки вони визнавали свою негідність; один говорив: «Знаю, Господи, що недостойно причащаюся»; інший – «Господи, Боже мій, знаю, що не гідний». А ти, що осквернив свою душу тисячею гріхів і жодної години не помолився за такі багаторічні гріхи, – не наближайся сюди! Зніми спочатку чоботи з ніг своїх.

Спочатку розірви всі пута, усунь усі перешкоди, звільнися, сповідайся, виправся, покайся, — таким чином очищений, прощений, полегшений, прийди, приступи! Але знову ж таки з благоговінням і увагою! Мойсей, щоб наблизитися до місця, де в палаючому кущі був Бог, скинув своє взуття. З яким страхом і трепетом він мав ступати там, де були терни і вогонь! Такий самий страх і трепет має відчувати й ти, коли простягаєш свої руки і відкриваєш уста для прийняття святого Причастя. Вірю, Господи, треба говорити, що Ти – Бог; сповідую, що я – грішник; вірю, що Ти – вогонь, що знищує; сповідую, що я – трава, що засохла. Негідний наблизитися я, грішний, до Бога, щоб не бути покараним, я, трава, – до вогню, щоб не бути спаленим. Але оскільки Ти мене кличеш і запрошуєш, я, нечистий, приходжу до Тебе, як до джерела освячення, щоб очиститися, хворий – до Тебе, Лікарю душ, щоб зцілитися, мертвий – до Тебе, Хлібі живим, щоб воскреснути. Я приходжу просвітитися й освятитися саме тому, що я грішний і негідний; приходжу, щоб не відійти далеко від Тебе, щоб ворог не заволодів моєю душею. Знову сповідую, що я негідний, бо грішний. Але Ти прийшов грішників спасти. О, спаси ж! Осанна, благословенний Той, що приходить в ім’я Господнє!