Розповідаючи про свого небесного Печерського покровителя, архімандрит Пафнутій зазначив, що прп. Пафнутій затворник дозволив себе замурувати в келії, він добровільно зрікся повністю від світу, його життя, його насолод. За звичаєм Печерської Лаври, затворникам щодня залишали в віконці стакан води і окраєць хліба. Це була денна норма. Якщо хліб і вода залишалася недоторканими, значить монах, який там живе, вже помер.

Якою була келія преподобного, ми точно не знаємо. Напевно, невеликою, що вміщає найнеобхідніше для життя, для повсякденних турбот. Може в скромній келії було ложе, невелика поличка для води і хліба, для іконки, душеспасительної книги — не більше цього.

Про преподобного Пафнутія відомостей записано небагато. Чому? Він був при житті людиною настільки відстороненою від світського, земного. Напевно, він нікому про себе нічого не розповідав. Ні друзям, ні отцям, ні братії.