Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Спогади

04.02.2024

Схимонахиня Гавриїла (Філіна). Сповідництво за ім’я Христове

схимонахиня Гавриила

Схимонахиня Гавриїла (Філіна Таїсія Олексіївна)
 
1907 – 13.08.1992

photo_2024-02-05_15-02-00Тяжко їй довелося, коли ще дівчинкою її примусово вислали з рідного Кірова (зараз місто В’ятка) до Архангельська. Було їй тоді лише дванадцять років. Стояла люта зима. Усіх висланих везли у товарних вагонах. І багато хто замерз в дорозі на смерть. У дорозі Таїсія знепритомніла. Вона прийшла до тями, коли тих, що залишилися живими, вже висаджували з поїзда, а її хтось відтягав до дерева.

На щастя, вона потрапила потім на проживання до засланців. Вони її виходили та поставили «на ноги». Незабаром Таїсія почала допомагати їм і стала медсестрою.

Коли 1941 року почалася війна, вона пішла на фронт і рятувала поранених. Багато хто дивувався, чому це в шпиталі в інших медсестер і лікарів то один, то другий поранений помирає, а в Таїсії як за помахом чарівної палички: всі виживають, навіть з дуже важкими ранами. Виявляється, Таїсія намагалася всі ліки давати хворим з молитвою, всі пов’язки міняти зі зверненням до Господа та святих. Вона завжди закликала на допомогу Ангела Зберігача того хворого, якого лікувала. У неї були навіть маленькі чітки для молитви.

Після війни вона залишилася працювати при військовому шпиталі.

У 1951 році Таїсія попрямувала додому, до Кірова. Дорогою вона зупинилася у Києві, де знаходиться знаменита Печерська лавра. І пішла вклонитися до Києво-Печерських святих, які перебувають у печерах.

Спустилася вона в лабіринт темних ходів і довго ходила там, молячись біля мощей преподобних.

Тим часом братія монастиря пішла зустрічати митрополита Івана. Послушник закрив печери, не помітивши відвідувачку, і вона залишилася у підземній напівтемряві. Спершу злякалася, але потім заспокоїлася, сіла на приступочку і почала читати Ісусову молитву.

І раптом чує приглушений і дуже приємний жіночий спів. Голос наближався. Зраділа Таїсія пішла йому назустріч. І побачила високу струнку черницю, обличчя якої не було видно. Ця незнайома Жінка зупинялася та кланялася святим.

– Вітаю! – Сказала Таїсія, коли Жінка підійшла зовсім близько. – І вас тут закрили?

Черниця кивнула. Потім почала розпитувати її, хто вона і звідки.

Таїсія розповіла.

– А чим ви грішні перед Господом?

Здивувалася Таїсія, що Незнайомка ніби хоче сповідувати її, але раптом перед нею ясно відкрилося все, що в житті було неправильним, і всі свої гріхи, одне за одним, розповіла Таємничій Жінці.

– Чи хотіли б і Ви стати монахинею? – Запитала Незнайомка.

– Я і мріяти про це не сміла, – відповіла Таїсія.

– Добре. Я прошу про це Свого Сина.

– «Така юна, який у неї може бути син?» – зніяковіло подумала Таїсія.

– Мій Син усім отцям Батьку!

З цими словами Жінка взяла її за руку і повела у бік виходу. Несподівано вхід у печери відчинився і на порозі з’явився страж-послушник.

– Ой, – сказав він. – Я двох черниць ненароком закрив.

Вони пройшли нагору до Хрестовоздвиженської церкви, де над Царською брамою в німбі срібних променів ширяє чудотворна ікона Успіння Божої Матері… Печерна Черниця вступила на солею і, легко піднявшись у повітрі, вихором увійшла до Успенської ікони. Таїсія очам не повірила: стоїть, терпляче чекає. Службу закінчено, храм закривається, черговий просить на вихід.

– Не можу, я Матінку чекаю!

– Яку Матушку?

– Вона у вас у вівтарі…

Таїсія залишилася жити в Києві і через деякий час дійсно прийняла чернечий постриг з ім’ям Гавриїли.

З її ім’ям також відома історія оновлення ікони Богоматері «Збавителька» або «Києво-Барська», яка виявилася на майже порожньому полотні.

1970 року київський священик Тимофій Шайдуров купив у двох православних жінок похилого віку будинок, де на горищі виявилося багато старих речей, що стали від часу майже непридатними. Колишні господині розповіли йому, що на одному шматку полотна колись була написана ікона. Священик не виявив на мішковині жодних слідів ікони, але відвіз тканину до схимниці Ананії, яка проживала в Києві. За однією з православних традицій, старі ікони пускають річкою. Те ж веліла зробити і мати Ананія своїй послушниці Таїсії. Але біля річки Таїсію помітив міліціонер, і вона не наважилася відпустити тканину. Через півтора року Таїсія, на прохання схимомонахини Ананії, вставила тканину в рамку.

У 1972 році Таїсія прийняла чернецтво з ім’ям Гавриїла, і того ж року на тканині стало проступати зображення Пресвятої Богородиці і Немовля Спасителя. Будинок матінки Гавриїли стали відвідувати багато віруючих.
Священики назвали ікону «Збавителькою», що чудово оновлюється, але пізніше стало ясно, що вона схожа на так званий, Барський образ Божої Матері.

На заході земного життя матінка Гаврила, за порадою багатьох, передала 1992 року ікону в Києво-Печерську Лавру.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: