Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Статті

18.06.2024

«Сам Бог став Утішителем нашим!»

lavra.ua

Однією з центральних подій церковної історії стало Зішестя Святого Духа на апостолів на п’ятдесятий день після Воскресіння Христового. Церква іменує це свято П’ятидесятниця або День Святої Трійці (Трійця).

Передує П’ятидесятниці Троїцька батьківська субота. Молитва за померлих є невід’ємною складовою літургійної традиції Церкви. І в суботу перед Днем Святої Трійці Церква сугубо молиться за всіх від віку спочилих православних християн.

Наступного дня після святкування Трійці, у понеділок, Свята Церква відзначає День Святого Духа. У День Зішестя Святого Духа завершується Домобудівництво нашого спасіння, і символічно, що в цьому торжестві беруть участь і ті, хто вже відійшов у інший світ, але завжди сповідував віру у Святу Трійцю і «…в єдину Святу Соборну і Апостольську Церкву».

 Святитель Василій Великий говорить про це так: «Господь найбільше в цей день благоволить приймати молитви за померлих і навіть за тих, хто перебуває в пеклі». І всі ми віримо, що благодать Святого Духа стане джерелом блаженства для кожного з нас.

Апостоли після Вознесіння Христа на небо повернулися в Єрусалим «…з радістю великою» (Лк. 24:52), як повідомляє нам євангеліст. У чому ж полягала їхня радість, якщо, здавалося б, вони розлучалися зі своїм Божественним Учителем? А радість полягала в тому, що вони ні на мить не сумнівалися в тому, що здійсниться обітниця Святого Духа, про яку сказав Спаситель: «Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить…» (Ін. 15:26), і вони стануть свідками цієї великої події.

Вона відбулася. Коли апостоли були зібрані в Сіонській світлиці, піднявся вітер і Дух у вигляді вогняних язиків спочив на кожному з апостолів (Діян. 2:2-4). У Книзі Діянь святих апостолів ми знаходимо свідоцтво, що апостоли були здивовані Зішестю Святого Духа, але здивовані вони були не самим Зішестям, а образом Зішестя. У той день, у День П’ятидесятниці, коли євреї святкували дарування Богом законодавства Мойсею, в Єрусалимі було безліч народу з різних країн. І коли після Зішестя Святого Духа апостол Петр вийшов на проповідь, то говорив він однією мовою, а розуміли його всі присутні.

Цей дар носив назву глоссолалія, але згодом був втрачений. Багато хто запитає: чому? Так само як і чому в наш час не відбувається стільки чудес, немає такого розмаїття чудотворінь, як це мало місце в перші століття християнства?  Відповідь на ці запитання дуже проста – зараз у цьому немає потреби для поширення християнської віри. Після проповіді апостола Петра хрестилися тисячі, але якби не було цього дару – чи змогло б увірувати в Христа одразу стільки людей? Відповідь лежить на поверхні – звісно ж, ні…

За словом преподобного Феодора Студита: «Єдинородний Син Божий, виконавши Отцівську справу, восходить на Небеса, а Дух Святий сходить: не інший Бог (нехай не буде!), але інший Утішитель, як написано. О, невимовне людинолюбство! Сам Бог став Утішителем нашим!»

Дух Святий зійшов в одному місці, на одних людей і один тільки раз. І Православна Церква зберігає низку апостольського спадкоємства в усі віки, зберігаючи благодать Всесвятого Духа, щоб кожен спраглий і голодний зміг отримати ту допомогу, за якою він приходить у Церкву. Так, «Дух дихає, де хоче» (Ін. 3:8), але проявляється Він тільки в Церкві та її Святих Таїнствах. Весь всесвіт наповнений водою, але коли людина спрагла, вона йде до джерела. Так і Дух, хоч і наповнює Собою весь всесвіт, але щоб отримати Його благодатні Дари, людині необхідно бути членом Церкви і йти до храму Божого, який вже майже дві тисячі років є для всіх християн передві́р’ям раю і вічних благ.

«Преложив Духом Твоїм Святим», – говорить священик у найголовніший момент Божественної Літургії, звершуючи найбільше Таїнство. І після цих слів на престолі вже не хліб і вино, а Тіло і Кров Христові. Слова ці ще раз підтверджують, що з перших днів буття Церкви віряни сповідували Духа Святого Богом, рівним Отцю і Сину.

І зараз для нас вкрай важливо зберегти цю віру. Від нас не вимагається щось привнести або виправити, але просто зберегти. Зберегти і залишитися частиною тієї великої Таємниці буття Церкви, в якій ми щасливі зараз перебувати. Нехай же благодать «Божественного ж, і Святого, і Єдиносущного, і Єдиносильного, і Єдинославного, і Соприсносущнаго Духа», Якого «…ниспослав на святих Своїх учнів і апостолів і Цим просвітивши бо їх, цими ж увесь всесвіт» завжди і безперервно перебуває з нами! І нехай збереже всіх нас Господь!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.



Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: