В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Апостолов первопрестольницы и вселенныя учителие, Владыку всех молите, мир вселенней даровати, и душам нашим велию милость.

Так молитовно звертаємося ми до святих великих апостолів Христових Петра і Павла. З усіх апостолів Свята Церква особливо прославляє цих двох, називаючи їх славними і первоверховними. Така висока честь віддається їм за ті великі труди і подвиги у справі Євангельського благовістя, які вони на себе поклали. Навіть святитель Іоанн Златоуст не зміг віддати комусь із них більше переваги, неодноразово називаючи їх обох стовпами Церкви. Господь наш Іісус Христос обрав їх для того, щоб вони пронесли Його вчення в усі кінці всесвіту, який на той час був занурений у темряву язичницьку, потопав у розпусті, сластолюбстві та нечесті. Ось цю темряву і належало учням Христовим прогнати і осяяти землю світлом слова Божого.

Скільки віри, любові до Бога і ближніх, відданості волі Божій було в душах цих апостолів! Вони пронесли слово святого благовістя в усі кінці всесвіту, хрестячи всі народи, терплячи спеку, холод, спрагу, гоніння, муки заради того, щоб послужити великій справі спасіння роду людського.

Апостол Петр — уродженець міста Віфсаїди, брат апостола Андрія, жив зі своєю сім’єю в Капернаумі і займався рибальством. Звали його Симоном, а ім’я Петр (що означає камінь) він отримав від Іісуса Христа. Життя Петра висвітлено в євангельському оповіданні більше по відношенню до інших апостолів тому, що він увесь час був поруч із Христом, особливо сильно був прив’язаний до Нього і першим беззастережно повірив у Божественне посланництво Господа. За це він удостоївся особливої близькості до Господа.

Христос, утвердивши Петра в апостольському званні, тричі повторив: «Паси овець Моїх». І Петр став одним із найсміливіших проповідників Євангелія. Уже в День П’ятидесятниці він обернув у Христову віру спочатку 5000, а потім ще 3000 осіб. Петр прославився багатьма чудесами зцілень, а в Іоппії воскресив із мертвих Тавіфу. Безтрепетно свідчив про Христа перед начальниками іудейськими та судом синедріону, був двічі заточений у в’язницю, прирікався на смерть, але після чудесних звільнень ангелом не полишав свого проповідницького подвигу. Він побував у різних країнах Сходу і Заходу і мученицьки помер у Римі близько 57 р. Засуджений до смерті на хресті, він просив розп’ясти його донизу головою, вважаючи себе негідним померти як Господь.

Апостол Павел носив ім’я Савл, що означає «випрошений», «вимолений», і тільки через деякий час після свого обернення до Христа став називатися Павлом. Він був родом із Тарса, жителі якого користувалися правами римських громадян. Виховувався при Гамаліїлі, найвідомішому іудейському законовчителеві того часу. Савл виріс несамовитим захисником вітчизняного закону і батьківських переказів. Євангельська проповідь апостолів викликала його гаряче обурення, і він став одним із головних гонителів християн. Але Господь, побачивши в ньому «посудину обрану Собі», чудесним чином покликав його до апостольського служіння.

Апостол Павел, як і апостол Петр, багато потрудився в поширенні Христової віри і справедливо шанується разом із ним «стовпом» Церкви Христової і первоверховним апостолом. Вони обидва мученицьки упокоїлися в Римі за часів імператора Нерона, і пам’ять їх святкується в один день.

Кожен із нас, народжуючись у життя земне, отримує від Господа спадщину — ту ниву, на обробіток якої він покликаний. Нива — душа наша; життя земне — термін для її обробітку. Господар нашої душі і життя — Господь, Якому ми і повинні будемо дати відповідь у своїй діяльності. Звідси наш перший і неодмінний обов’язок — дбати про свою ниву, про душу, про її спасіння.

У кого ж ми повинні вчитися цьому, як не у святих апостолів, найбільших трудівників, які все своє земне життя присвятили обробітку ниви Христової?! Життя цих святих апостолів дає нам не тільки спасительний приклад, а й вказує сам шлях спасіння.

Святі апостоли у своїх серцях мали тверду віру й любов до Того, Хто послав їх на цю велику справу. Наслідуючи їхнє житіє, християнин також повинен мати міцну віру й любов до Того, Чиє ім’я проповідували святі апостоли. Віра повинна бути в нас непохитною, розумною і свідомою, щоб її не могли спантеличити ніякі марнослів’я псевдоіменного розуму (див. 1Тим. 6:20).

Нам у своєму житті часто доводиться зустрічатися зі скорботами, тож для спасительного їхнього перенесення вдягнемося насамперед у благодушність і терпіння та старанно помолимося святим апостолам Петру і Павлу, нашим небесним заступникам, і попросимо їх, щоб вони своїм молитовним заступництвом допомогли нам набути святої простоти вдачі, живої віри в Іісуса Христа як Сина Божого, палкої любові до Господа, чистоти життя, лагідності та смиренності.

Святі первоверховні апостоли, якщо тільки ми з вірою проситимемо їхньої допомоги, завжди сильні будуть підтримати нас у спокусах, які нас охоплюють, щоб ми могли виконати заповідь любові до Бога і ближніх. Перечитуючи їхні послання, ми завжди знаходитимемо в них щедру поживу для розуму, роздумів і духовних споглядань. Доторкнувшись до цього джерела вищої радості, спостерігаючи сумний і сповнений скорботи порядок життя у світі цьому, ми немов досягаємо пророчого прозріння майбутньої долі Церкви Христової — доки вона стоїть на землі, доки ще чути у світі «віщання цих апостолів, і зберігаються слова їхні». Амінь.