Сьогодні апостоли язиків звертаються до своєї пастви, щоб ми озброїлися вірою, тобто всім серцем і всією душею прийняли вчення з вуст Церкви. Ми блаженні, бо віра зробила нас вільними в нашому земному житті, і як каже Сам Господь: «Блаженні ті, що не бачили і увірували» (Ін. 20:29).

Що ж таке віра, дорогі брати і сестри? Віра буває тільки одна – в ім’я Святої Трійці, Яку Господь прославив Сином і Святим Духом. Після свого гріхопадіння людина, піддаючись спокуснику, який дедалі частіше і дедалі ближче підступає до людської душі, все більше віддаляється від Бога. Творцю жаль Своє творіння, але ми, маючи вільну волю, допускаємо диявола, який відводить нас від істинного спасенного шляху, пропонуючи іншу віру, чуттєву, земну, яка зводить людину в пекло землі.

Сьогодні апостол Павел каже, що віруючій людині все можливо. У Євангелії є такі слова: «…если вы будете иметь веру с горчичное зерно и скажете горе сей: «…якщо ви матимете віру з гірчичне зерно і скажете горі цій: «перейди звідси туди», і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас» (Мф. 17:20). Цю істину підтверджено безліччю прикладів із життя преподобних отців, але щоб досягти такої висоти духовного життя, необхідно мати чесноти, притаманні християнину.

Господь наш Іісус Христос вказав, що головною чеснотою є терпіння.  Бо ми зі своєї вільної волі впали в гріховність, самі привернули випробування, які супроводжують нас у житті, і самі здійснюємо свій шлях до спасіння. Господь нікому не нав’язує Свої заповіді, єдине, про що Він просить: «Сину мій! віддай серце твоє мені» (Притч. 23:26). Апостол Матфей каже, що Царство Боже є всередині нас, але ми його повинні побачити і відродити вірою, надією і християнською любов’ю, які відчиняють нам двері Царства Небесного.

Якщо людина має терпіння, лагідна і смиренна, тоді Господь низводить Свою благодать і силу, які відкривають нам, дорогі брати й сестри, божественні таємниці, які підносять нас на вищий духовний щабель. Про це говорить також апостол Павел: «Якщо людина наповнює своє життя духовністю і радістю про Господа, що їх мали святі мужі й апостоли, то Господь підносить її до вищого ступеня духовного життя і відкриває їй найбільші таємниці, яких не бачило око, не чуло вухо і не приходило на серце людині» (див. 1Кор. 2:9).

Дорогі брати і сестри, ми бачимо, що віра підносить людину, прикрашає її. Віруючий переносить скорботи і випробування з радістю, стає смиреннішим, бачачи в усьому волю Божу. Бо Господь сказав: «…Створімо людину за образом Нашим [і] за подобою Нашою» Бут. 1:26). Іісус Христос втілився для того, щоб показати нам приклад лагідності та смирення. Тому віруюча людина усвідомлює мету свого перебування на землі, для чого вона живе. Але в людській природі присутнє й інше – невір’я, невігластво, наслідування своєї плотської волі, що уподібнюють людину тварині.

Настільки затьмарений людський розум, що він не бачить свого Творця. Люди опустилися до того, що приймають за істину хибні вчення і стверджують, начебто вони раніше були або будуть собаками чи ще якимись тваринами. Як же Творець усього видимого і красивого може так принизити Своє творіння?! Навіщо тоді Йому було страждати?! Тільки найвище творіння – людина – має життя вічне.