“І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне? Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді. Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво. Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе. Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені? Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною. Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти! Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися? А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові” (Мф.19:8-14,16-21,24-26).

Господь повчає нас правильно ставитися до земних благ і багатства. Людина створена Богом для того, щоб жити з Богом у вічності та у вічному блаженстві. Людині для її земного життя Бог дарував багато земних благ, і ми повинні правильно ставитися до цих благ.

Що означає правильно ставитися до багатства? Це означає, що багатство має служити людині, а не людина багатству. Ми повинні бути розпорядниками цього багатства, але не повинні бути його рабами, ми не повинні його обожнювати і ставитися до нього як до ідола. Коли людина правильно користується багатством, вона піднімається духовними ступенями, але щоб досягти досконалості, людина повинна позбутися багатства і залишити для себе тільки те, що їй необхідно.

Також ми навчаємося того, що спасіння є даром Божим.

Людина ніякими своїми трудами, ніякими своїми подвигами не може зробити Бога своїм боржником.

Якщо ми навіть виконаємо весь той закон, який Господь нам дав, то ми не маємо права сказати Богу, що Він повинен дати нам це спасіння. Ми просто виконали те, що повинні виконати, а спасіння, вічне життя є особливим даром. І цей дар потрібно в Бога вимолити!

Будемо ж, браття і сестри, правильно ставитися до багатства, не будемо прив’язуватися до нього, як до ідола, а просто будемо ним користуватися; ми повинні благочестиво жити на землі, не творити гріхів. А якщо зробили — то каятися в них. Але також ми повинні просити у Бога найбільший дар, заради якого Бог створив усіх нас — дар вічного спасіння. Нехай Господь дасть кожному з нас цей великий дар!

Проповідь, проголошена в Успенському соборі Лаври 08.09.2019