Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Проповіді

09.03.2024

Про Страшний Суд. Чи були ви людяні на землі?

митрополит Антоній Сурожський

Притча, яку ми читали сьогодні, так усім добре відома, що, здавалося б, немає чого про неї й казати; та водночас є в ній кілька рис, на які мені хотілося б звернути вашу увагу.

Перше – це те, що коли підсудні – тобто всі ми – постали перед Судом Божим, Господь не став питати ні про що, що стосується віри, світогляду, а запитав їх тільки про одне, і прямо: Чи були ви людяні на землі? Коли перед вами стояло горе – чи подумали ви про те, щоб утішити? Коли був голод, і холод, і туга, і покинутість, і заточення у в’язниці, і полон хвороби – що ви зробили: проявили жалість чи ні?..

І тих, які пожаліли, Господь прийняв, ні про що інше не питаючи, тому що ці люди зуміли на землі любити – земною, реальною любов’ю, і тому були відкриті й до того, щоб умістити й Божественну любов майбутнього віку. Але ці люди, які звершили справи любові, були здивовані тим, що в них побачив Господь. Як це Господь до Себе відносить те, що вони зробили іншим? Чинити по любові їм було настільки природно, що вони й не замислюючись так чинили… Ми не спасемося тим, що з натугою серця, болісно змушуючи себе, пам’ятаючи про Господні заповіді, будемо їх творити; вони повинні увійти нам у плоть і кров так глибоко, так досконало, щоб бути природним рухом душі, а не простим послухом закону, який нам дано ззовні. І тому якщо хтось із нас і думає, що він чинить милосердно, дбає про хворих, відвідує тюремних ув’язнених, годує голодного, одягає холодного, – нехай поставить перед собою запитання: чи від серця він чинить, чи тому, що відчуває, що такий його обов’язок і що він дасть відповідь за свої вчинки? І якщо тільки за обов’язком, то, Боже, як ми далекі від того, щоб бути дітьми Небесного Царства!..

Але зверніть увагу і на тих, які нічого з цих справ людської любові не зробили. Коли Христос їм ставить це запитання, вони його навіть не розуміють: Де ж ми Тебе, Господи, бачили? Коли ж ми Тебе не відвідали в лікарні чи в’язниці? Коли ж Тебе не одягнули холодного, не нагодували голодного? Коли не втішили в горі?.. Вони ніколи не помічали нікого навколо себе, інакше вони не ставили б питання про те, треба чи не треба. Чи Бог отримає, ніби опосередковано, дар нашої любові, чи тільки ця людина… Вони прожили все життя тільки для себе, обачливо, розумно, тобто, в кінцевому підсумку, цілком божевільно…

І ось перед нами те саме запитання: як ми вчиняємо по відношенню до ближнього? Часто люди кажуть: Я не знаю, як любити Бога, я Його шукаю в темряві, я не можу до Нього дорватися!.. – Дуже просто: через людину! Апостол Іоанн сказав: Якщо хто каже, що любить Бога, але не любить ближнього свого реальною і творчою любов’ю, той обманює, бо ніхто не може любити невидимого Бога, якщо до цього не навчився любити конкретну, живу, животрепетну перед Ним людину… І тому, перш ніж ставити питання про те, як досягти Бога, запитаємо себе: як ми ставимося до ближнього? Якщо наше серце закрите, холодне, замкнене, якщо воно налякане при одній думці, що ближній може від нас зажадати серця і життя нашого, – нема про що говорити, нема чого шукати близькості Божої: треба спочатку навчитися мати серце тепле, серце живе, серце уважне до ближнього, і тоді воно відкриється і, як чисте серце, побачить Бога. Амінь.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: