Безжально засуджуючи інших, ми наївно думаємо, що підносимо себе. Ми наївно думаємо, що покажемо себе чесними й шляхетними людьми тільки тому, що не станемо їсти й пити з грішниками, якщо цуратимемось так званих скомпрометованих людей, якщо покажемо до них якнайбільше презирства й будемо ганьбити їх.

Христос не боявся скомпрометованих людей, а ми боїмося, Він не боявся, що порок грішників спаплюжить Його чесноту, а ми боїмося. Його чеснота була збудована на непорушній скелі, а наша – на піску, тому Він не боявся, а ми боїмося. Христос на ринкових площах і на перехрестях доріг зустрічався зі зганьбленими людьми, знехтуваними грішниками і зневаженими грішницями, на велику спокусу фарисеям. Фарисеї боялися зустрічі з грішниками, а Христос ішов їм назустріч. Фарисеї не хотіли переступити поріг будинку митаря, а Христос їв і пив із митарями. Фарисеї були готові будь-якого грішника побити камінням, а Христос був готовий зупинити кожен кинутий камінь, відвернути його від голови грішника. Фарисеї попирали ногами всякого, хто впав у багно, щоб ще більше очорнити його, а Христос простягав йому руку, піднімав із багна, ставив на ноги, кажучи: «Встань і йди!» Фарисеї вважали нижче своєї гідності ходити до простих людей, цікавитися їхньою долею, а Христос вважав це своїм скарбом. Ось у чому різниця між Христом і фарисеєм.