Патерик Печерський:

«…пресвітер ім’ям Іларіон, чоловік благочестивий, який розумів Божественне писання, і посник. (Він через багато років собором руських єпископів і за бажанням князя Ярослава, волею Божою, поставлений був у святій Софійській церкві митрополитом, але перш за те був пострижений у чернечий чин преподобним Антонієм). Цей пресвітер ходив від Берестова до Дніпра, на пагорб, де тепер місце первоначального Печерського монастиря; тоді був там густий ліс. Іларіон викопав собі малу печеру, сажені в дві, і в ній звершував псалмоспіви з поклонами, молячись таємно Богу, а преподобний Антоній перебував у той час на Святій горі, в монастирі, де постригся»

Про Закон, Мойсеєм даний, і про Благодать та істину, що явилися в Іісусі Христі.

Йому ж поклоняються Херувими і Серафими, за те що, споглядаючи, зглянувся на людей своїх, і не посол чи вісник, не ангел Його, але Сам Він спасе нас; не марою зійшов на землю, а насправді, постраждав за нас смертними муками, і з Собою воскресив нас.

У тіло одягнувшись, Він прийшов до людей, на землі жиючих, а до сущих в аду зійшов через розп’яття і погребіння в гробі, щоб як живі, так і мертві довідались про відвідини їх і Господнє пришестя, і щоб зрозуміли, що Бог для живих і для мертвих — кріпкий і могутній.

Котрий Бог великий, як Бог наш! (Псалом 77:14).

Він один творить чуда, поклав Закон, що передує Істині і Благодаті, щоб до нього звикло людське єство, ухиляючися від ідольського многобожжя, вірувало в єдиного Бога…

З передвіку від Отця народжений, один співпрестольний з Отцем, Єдиносущний, як світло сонця, зійшов на землю, навістив людей своїх, не відлучаючись від Отця і втілився від Діви чистої, безмужної й неосквернено ввійшов, як — тільки сам відає, тіло прийняв, вийшов, як і ввійшов. Один сей із Трійці, у двох єствах — Бог і людина: Справжня людина, бо олюднився, і не привидився, але справжній Бог за Божественною суттю, а не звичайна людина, що виявляє на землі Божественне й людське…

Як людина, плакав за Лазарем, і, як Бог, воскресив його із мертвих.

Як людина, возсів на віслюка, і, як до Бога, волали: «Благословен, хто йде в ім’я Господнє!» (Матвія 21:9).

Як людина, був розіп’ятий, і, як Бог, владою своєю розп’ятого разом із ним у рай впустив.

Як людина, вкушає оцту й випускає дух, і, як Бог, сонце мороком закриває і землею трясе.

Як людина, у гріб покладений був, і, як Бог, пекло збурив і душі праведні визволив.

Як людина, був у гробі запечатаний, і, як Бог, вийшов із нього, печать не пошкодивши.

Як людини, намагалися іудеї приховати Його воскресіння, підкупивши сторожу, але, як Бога, Його побачили і пізнали у всіх кінцях землі.

Воістину, котрий Бог великий, як Бог наш? (Псалом 77:14). То є Бог, що творить чуда. Він спасіння вчинив посеред землі хрестом і мукою на місці лобнім, вкусивши оцту і жовчі, аби переступ і гріх солодкого Адамового вкушення від древа, вкушенням гіркоти спокутувати…

Не розпинаємо Спаса, а руки до нього здіймаємо. Не пробиваємо ребер Його, а п’ємо з ран Його джерело нетління. Не тридцять срібняків одержуємо за Нього, але один другого і все життя наше Йому доручаємо. Не затаюємо воскресіння Його, але в усіх домівках своїх вістимо: «Христос воскрес із мертвих!» Не говоримо, що тіло Його викрали, але що вознісся на небеса і там буде. Не не віруємо, але, як і Петро, до Нього звертаємось: «Ти — Христос, Син Бога живого!» (Матвія 16:16). І з Хомою говоримо: «Господь наш і Бог ти єси» (Івана 20:28). І з розбійником «Спогадай нас, Господи, в Царстві своєму!» (Луки 23:42).

Переклад Василя Яременка