В середині травня за новим стилем звершується пам’ять святих страстотерпців Бориса і Гліба, а наступного дня — засновника Печерської обителі преподобного Феодосія Печерського. Вони були майже сучасниками і є одними з перших канонізованих на Русі святих. І торжества ці нерозривно пов’язані, так як ці святі стояли біля витоків утвердження Святої Церкви Христової на нашій землі.

Святі страстотерпці і преподобний Феодосій Печерський були вихідцями різних соціальних груп, йшли по різному життєвому шляху, але вони всі досягли святості, і об’єднала їх безмежна вірність Христу.

Преподобний Феодосій постійно перебував в молитві. Його подвиг служіння Церкві і братії подає нам приклад того, яким має бути наше життя.

Попередники преподобного Феодосія святі страстотерпці Борис і Гліб, проявляючи християнське довготерпіння і незлобивість до самої смерті, показують приклад лагідності та смиренності, являючи нам зразок послуху і розуміння того, для чого людина покликана Господом в цей світ і чого вона в кінцевому підсумку може досягти.

«Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас» (Ін. 15:16), — говорить Христос Спаситель. Кожному з нас Господь довіряє можливість попрацювати на ниві Христовій, і тільки сама людина або йде працювати во славу Божу, або, як неблагонадійна для Царства Божого, озирається назад і залишається з життєвою суєтою.

Багато ченців Печерської обителі з усіх кінців нашої землі були обрані Христом на служіння, і багато з них зараз своїми нетлінними мощами почивають в печерах Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, подаючи кожному молільникові, який приходить до них, невичерпну допомогу від Господа.

Преподобний Феодосій жив у печерному монастирі, святі страстотерпці — в князівських палатах. Але коли настав час своє життя віддати за Христа, брати Борис і Гліб не мстилися, не відповіли злом за зло. Схиливши голови і будучи усіченими на землі, вони зараз на Небі схиляють увінчані святими німбами голови у Престолу Творця і моляться не тільки за свою земну батьківщину, а й за весь світ, за те, щоб не було ворожнечі серед братії, не було війн, але був тільки мир, злагода і порозуміння.

Ми повинні пам’ятати, що життя дане людині для того, щоб вона уже тут, на землі, наблизилася до вічних благ. І багатовіковий досвід Церкви прийде їй на допомогу. Так і своїм cмиренним життям святі страстотерпці Борис і Гліб уже тут, на землі, передчували вічні блага, тому і віддали своє життя для того, щоб перебувати безперестанно з Богом — Спасителем Іісусом Христом.

Потрудимося, братія і сестри, в ці пасхальні дні зберегти радість про Воскреслого Христа, піднесемо свої молитви до святих страстотерпців Бориса і Гліба, і преподобного Феодосія, засновника Печерського монастиря, щоб їх молитвами Господь дарував нам справжні смиренність і послух — саме ті найголовніші чесноти, якими прославилися ці святі, показав нам всім шлях до спасіння і ввів в вічні чертоги Отця Свого Небесного!