У старозавітну епоху жінка займала в суспільстві вкрай залежне, підлегле становище і вважалася значно нижчою від чоловіка за гідністю. Це ставлення було поширене як серед язичників, так і в євреїв. Благочестивому єврею не належало розмовляти з жінками без особливої потреби, навіть із власною дружиною. На цьому тлі поведінка Іісуса Христа, Якого часто супроводжували жінки, які слухали Його вчення, сприймалася як щось незвичне і таке, що порушує традиційні норми.

Щоб зрозуміти, чому Христос так чинив, потрібно звернутися до біблійної історії. Згідно з Писанням, першою на спокусу диявола піддалася Єва, яка потім захопила й Адама. У покарання за гріх Господь встановив, що жінка буде підпорядкована чоловікові, і це становище стало реальністю в історії. Таким чином, підлеглий статус жінки був результатом первородного гріха, і в цьому – корінна причина її неповноцінного становища в стародавньому суспільстві.

З пришестям Христа у світ людське єство було звільнене від первородного гріха і його наслідків, зокрема – від приниженого становища жінки. Жінка знайшла втрачену гідність, стала рівноправною і вільною в Церкві Христовій. Тому Спаситель не відкидав спілкування з жінками, як це робили фарисеї, і саме жінки серцем відчули особливу близькість до Нього, йдучи за Ним із відданістю.