…Повторюючи ці слова, ми все одно знову і знову чинимо по-своєму…

Є такі прекрасні поняття як Божа воля і людська справедливість. Кожен намагається в своєму житті довести іншому, якщо не всьому світові, що він правий. І в той же самий час кілька разів на день повторює слова: «Нехай буде воля Твоя», свідомо чи несвідомо, але допускаючи в своє серце тільки одну думку: «Я правий!»

Дійсно, бувають ситуації, коли необхідно відстояти свою думку, свою правоту. Особливо, коли бачиш відкрите беззаконня. Але ж є такі ситуації, коли ти не бачиш правильного вирішення проблеми, навіть уявити собі не можеш, як буде краще в даний момент зробити, і знову і знову повторюєш: «Нехай буде воля Твоя». Але робиш все одно своє, а не надієшся на волю Його. І що справді прикро, так це те, що зустрічаєш таку поведінку саме серед православних, в тому числі глибоко воцерковлених людей.

А найбільше починає скорбіти серце, коли людина хвалиться, що вона вчинила «так-то і так-то», розуміючи, що таким чином вона переступає всі закони моралі, переступає ту моральну межу, за яку заходити не можна, але все в ім’я якої-то сумнівної справедливості.

Адже ми й гадки не маємо, що якщо будемо боротися з неподобством, беззаконням, анархією, уподібнюючись в поведінці тим, проти кого збираємося боротися, то між нами, борцями за справедливість, і беззаконниками, тими, хто творить неподобства, анархістами не буде ніякої різниці, як крім тієї, що ми при цьому будемо повторювати: «Нехай буде воля Твоя», з упевненістю, що чинимо правильно.

І в очах усього світу ми відрізняємося від тих, як нам здається, «хто творить непотрібне», тільки повторенням слів: «Нехай буде воля Твоя». Та й не знаємо ми напевно, а, може бути, і вони повторюють такі ж слова. А отже — і ми і вони однакові у всьому.

— Що ж мені тоді робити, коли я бачу неправду? Опустити руки?! — волають мені у відповідь. — Це ж бо потурання!

— Правильно, — відповідаю, — тільки ти повинен бути прикладом, а не зливатися з цією неправдою воєдино. Боротися з нею, викривати її своїм прикладом, але не творити таку ж неправду на противагу, а, тим більше, не доводити свою точку зору там, де тебе не почують. Потрібно у всьому і завжди стати миротворцем, протиставити себе неправді!

Поки людина сама не прийде до розуміння, що вона неправа, ти ніколи не зможеш ні в чому її переконати. Та й що ми можемо довести іншому ?! А тим більше всьому світові, який у злі лежить!? «Нехай буде воля Твоя», — знову і знову повторювати ці слова, щиро молитися і завжди стояти тільки на боці правди. Тільки далеко не тієї правди, яка нам здається істинною, а саме на боці правди, про яку говорить Господь: «Мені помста належить, Я відплачу» (Рим. 12:19).

Живучи згідно з Євангелієм, ми ніколи не помилимося, ніколи не переступимо моральний закон, який обдарував Спаситель, ніколи не втрутимося в ситуацію, до якої не маємо відношення, ніколи не скривдимо нікого непотрібним словом, а в серці самі собою будуть виникати і пронизувати всю душу слова: «І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого». І тоді настане душевний мир, в якому людина зможе побачити не тільки анархію і несправедливість навколишньої дійсності, але красу і велич творіння Божого.