Після звершення Господом спасіння роду людського і Вознесіння Його на небо Пречиста і Преблагословенна Діва Марія, Матір Божа і Заступниця нашого спасіння, серед перших християн жила досить тривалий час; Вона сповнювалася великої духовної радості, дивлячись на розширення по всьому всесвіту Церкви Христової і на поширення до меж землі слави Сина і Бога Свого; у ці початкові дні життя Церкви християнської Пресвята Богородиця на власні очі побачила здійснення Своїх слів, що Їй будуть догоджати всі роди (див. Лк. 1:18), християни, які всюди славили Христа Бога, ублажали і Його Пречисту Матір, що тоді ще обитала на землі.

Пресвята Богородиця наблизилася до пречесного і славного Успіння Свого вже сповнена днів; Вона Сама бажала скоріше відійти від тіла і увійти до Бога. Душа Її завжди була охоплена одним безперестанним бажанням побачити солодке обличчя Сина Свого, що сидить праворуч Отця на небесах (див. Євр. 1:3); горячи до Нього незрівнянно більшою любов’ю, ніж Серафими. Матір Божа, проливаючи зі святих Своїх очей потоки сліз, тепло молилася Господу, щоб Він узяв Її з цієї юдолі плачу в гірські блаженні обителі.