Коли людина покладається на волю Божу, то життя її набуває зовсім іншого сенсу. Людина починає жити життям Церкви і замислюється над тим, про що написано у Священному Писанні. Колись людство в особі Адама і Єви зачинило для себе двері в Царство Небесне. І тому судилося прийти Тому, Хто відкрив би ці двері. Повинен був прийти Той, Хто був подібний до нас у всьому, окрім гріха, Він прийшов для того, щоб спасти нас. Христос воскрес і позбавив нас від роботи диявола, Він зробив нас заново спадкоємцями Царства Небесного. Він створив Церкву, і всі ми повинні розуміти, що тільки одна Церква Христова є істинною, як і тільки Один її Глава Істинний.  Христос через язики вогняні Святого Духа в День П’ятидесятниці просвітив благодаттю апостолів, і ця повнота благодатних дарів передається нам до цього дня. Ця благодать «немічне лікує і зубожіле заповнює». Немає інших церков, є тільки Церква Христова, що ми й сповідуємо щодня в Символі віри: «Вірую… в єдину Святу Соборну і Апостольську Церкву». І саме ця Церква засудила всі єресі та розколи, які тільки виникали, затвердивши на Вселенських і Помісних Соборах істинне вчення Христове, відгородивши його від усяких нововведень. Цього дня євангельське читання свідчить нам про благодать Животворящого Хреста Господнього. Хрестом був спасенний світ. Про Хрест говорили старозавітні пророки і прообрази. Хрест просвітив нас євангельським вченням. У це ми віримо, і за цю віру в усі часи християн паплюжили, намагаючись підкорити їх своїй волі і своїм поглядам. У нас же інший шлях – з Богом, у Його Святій Церкві, яка стоятиме до кінця віку. Наша мета – очистити себе покаянням і всіма силами спробувати досягти Царства Небесного. Ми повинні шукати Христа, тому що життя наше тимчасове, і ми повинні готуватися вже зараз до вічності!