Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Інтерв'ю

09.09.2019

«Монах в першу чергу покликаний до спілкування з Богом!»

митрополит Павел

001

— Владика, благословіть! 10 вересня буде звершуватися пам’ять отців Києво-Печерських, що в Дальніх печерах почивають. Для багатьох людей залишається незрозумілою духовна праця ранніх подвижників, життя в мовчанні і затворі. Чому монахи йшли в затвор на багато років, а то і на все життя?

— Напередодні великого не тільки для нашої святої обителі, а й для всього Православного світу торжества я б хотів привітати всіх читачів нашого лаврського сайту, а також всіх православних з днем пам’яті всіх преподобних Печерських, які почивають в Дальніх печерах. Це воістину велике свято, так як преподобні отці показують нам, що для нас можливе найголовніше — це досягнення святості. Що ж таке монашество? Монашество — це є усамітнення, коли людина залишається наодинці з Богом. І коли людина обирає цей шлях, вона приходить раз і назавжди в монастир і, подібно до псалмоспівця Давида, бачить «яко благ Господь». Дійсно, якщо людина хоча б раз помолилася так, як молилися преподобні Онуфрій, Антоній, Феодосій, Макарій Великі, якщо вона наслідувала приклад і наших преподобних отців-засновників, вона би ніколи не вийшла більше в мирську суєту суєт. Монашество — це найзручніший шлях бесіди з Богом. І для людини, яка бачить перед собою Христа Розіп’ятого і Воскреслого, стає неможливим інший шлях ніж в монастир. Їй краще померти, ніж вийти в світ, повернутися до мирської суєти і віддатися якимось тимчасовим речам, які люди називають щастям. Щастя — це бесіда з Богом, це життя з Богом! Ні в мирській суєті, ні серед неправди людина не знайде спасіння, але тільки поряд з Богом. Так і в монастирі: хто хоч раз вкусив благість бесіди з Творцем, хто хоч раз відчув присутність Божу, той ніколи більше від цього не відступить.

— Серед преподобних були такі, які йшли від усього, щоб тільки служити Богу, але були і ті, котрі служили Київській Русі справами і працювали для творення зовнішньої краси Лаври. Як навчитися поєднувати матеріальне і духовне?

— Господь не осудив ні першого, ні другого, як і в бесіді з Марфою і Марією. Все важливо, але матеріальне без духовного не має ніякого сенсу. Для того, щоб жити в мирі з Богом, в мирі з людьми, одні обирають шлях самітника, іншим випадає шлях мучеництва, і для того, щоб дати людині точне поняття, де їй краще, Господь влаштував спільножительні монастирі.

Людині потрібен храм, потрібна келія, щоб монах міг усамітнитися. Ми бачимо безліч храмів, які були побудовані не тільки для ченців, але і для того, щоб люди могли прийти і наситити свою голодну душу благодаттю Божою. Як знайти цей шлях? Дуже просто: потрібно поставити на перше місце Бога і молитву. Монахам потрібно керуватися тим, що зазначено в Переданні і у святих отців, і тоді Господь пошле і благодійників, і тих, хто буде піклуватися про прикрашання храмів, і будуть відроджуватися монастирі. Монаху не можна ніколи забувати, що він християнин і в першу чергу покликаний до спілкування з Богом!

— Життєвий приклад преподобних надихає багатьох людей, які приходять до Лаври. Багатьох це спонукає до чернечого подвигу. Яким, на Вашу думку, було духовне життя тоді, коли кращі сини народу прийшли до цього монастиря і просіяли тут святістю життя? І яку пораду можна дати людині ХХІ століття, яка приходить до Лаври?

— На зорі християнства, яке тільки почало поширюватися на Русі, засяяло безліч святих, які наслідували приклад древніх отців. Вони зберігали ту святість, яка була їм передана в чернечій традиції. Преподобний Антоній Печерський ходив по багатьом монастирям Русі, а це означає, що монастирі були і була велика кількість віруючих. З першого століття християнство перебувало на Святій Русі, коли ще апостол Андрій Первозванний прийшов на ці землі і благословив їх, сказавши, що на цих Київських пагорбах буде безліч церков. Преподобні отці Печерські змогли продовжити його заповіт і зробили все для поширення і вкорінення на нашій землі віри Христової.

Що стосується життєвого вибору: йти в монастир або обрати шлях сімейного життя, нехай кожен робить по своїй совісті. Шлюби повинні бути чистими, не може бути якихось содомських шлюбів, збочених, але чоловік і дружина повинні жити благочестивим життям з Богом! Якщо ж ми йдемо в монастир, то потрібно усвідомити свої помилки і свої гріхи і жити так, як каже Бог, робити такі справи, які не суперечать вченню Церкви і євангельського слову, щоб дати добру відповідь перед Богом на Страшному Суді! Якщо людина хоче послужити Богу, не потрібно боятися. Потрібно відкрити своє серце Богу, і Господь ніколи не покине! Не потрібно боятися, адже боягузтво — це поганий приклад для інших людей. Якщо вже ми стали на шлях або сімейного життя, або чернецтва — то потрібно з гідністю його пройти, щоб і для інших стати прикладом того, як потрібно жити християнину!

— На просторах інтернету можна знайти багато інформації про чудесну допомогу преподобних Києво-Печерських. Вам доводилося чути про будь-які випадки зцілень?

— За 25 років, які мені Господь вже відвів бути Намісником цієї святої обителі, я не тільки чув, а й бачив безліч чудес і зцілень. Я скажу про себе: операції на внутрішніх органах, отруєння… все це не проходило безслідно для організму. У моїй медичній картці було написано: «Не сумісно з життям». Але коли пройшов час і мене побачили лікарі, то здивувалися і запитали: «Ви що ще живі?» Але моя допомога від Господа, що створив небо й землю! Я вдячний всім преподобним Печерським за їх постійне заступництво за нас, я вдячний і тим лікарям, які брали участь в моєму лікуванні, я вдячний всім, адже кожна дія лікаря — це невидима сила Божа. Найголовніше — це віра, віра в Іісуса Христа, віра у всесильну допомогу Божу! І все можливо, повірте! Якщо Господь посилає випробування, особливо, хвороби, потрібно розмірковувати: а за що це все? Потрібно піти в храм, помолитися, і тоді Господь обов’язково допоможе знайти відповіді на всі питання і допоможе очистити свою совість. Не було такого дня, щоб я не звертався до преподобних з проханням, щоб вони зберегли нашу Лавру, нашу Церкву, нашу країну, нашу владу, всіх православних і неправославних людей, дали нам жити в одній країні в мирі і розсудливості.

— Який Ваш найулюбленіший святий з преподобних Печерських?

— Я не можу сказати, що хтось із святих в мене «улюблений». Кожен з преподобних, до якого я підходжу, є таким. Раніше, не вчитуючись в житія святих, не вслухаючись іноді в стихири, були думки про те, що може бути особливим святим, особливе ставлення було до преподобного Агапіта, тому що хворієш; і до преподобного Нестора Літописця, тому що тобі потрібно сказати проповідь, і так далі. Але коли вслухаєшся в служби святим, в слова акафісту, коли уважно прочитаєш житія святих, стає зрозумілим, що всі преподобні є тим великим скарбом, який наповнює твою душу благодаттю. Кого б не взяли з преподобних Печерських, кожного з них хочеться наслідувати, щоб і своє життя прожити так, як прожили вони, щоб з гідністю постати перед Богом.

— Владика, не можемо не оминути тему Афону. Зараз багато хто переживає за те розділення, яке відбувається в Православній Церкві. Щоб Ви могли сказати про це, адже Лавра і Афон тісно пов’язані? Преподобний Антоній Печерський почав там свій чернечий шлях. І багато хто болісно сприймає те, що афонські монастирі підтримали беззаконні дії щодо Української Православної Церкви.

— Афон, безумовно, є Другим уділом Пресвятої Богородиці. Але якщо подивитися з іншого боку, то більшість святинь, які знаходяться на Афоні, привезені з усього світу, тоді як у нас, в Лаврі, понад ста двадцяти преподобних, безліч чудотворних ікон, які просіяли тут, на цьому святому місці. Не можна применшити значення і Почаївської Лаври, де Пресвята Богородиця залишила Свій слід, і Дівеєвського монастиря, і безлічі інших обителей, які є для нас рідними і близькими.

Тому за благодаттю не потрібно їхати кудись. Вона тут, поруч з нами, поруч з нашими преподобними і поруч з нашими святинями.  Багато людей хваляться тим, що вони були на Афоні, а про свої святині часто забувають. Більш того, частина таких людей абсолютно не відвідують храми тут, на своїй землі. І як вони можуть іменуватися віруючими?

В даний час деякі Афонські монастирі пішли на поводу у світу, у політиків і підтримали Патріарха Варфоломія, який вчинив безчинство в Україні, визнавши самосвятів-розкольників законною ієрархією, і створив багато бід для нашої Церкви. Прийнявши в спілкування т.зв. «митрополита Єпіфанія», тобто по суті світську людину Сергія Думенка, ті дійсно згрішили. Немає на них святого Марка Ефеського, святителя Миколая, святителя Спиридона, святителів Василія Великого, Григорія Богослова і Іоанна Златоуста з іншими світильниками Церкви, які жили для Церкви і боролися за чистоту церковного життя. Кожна людина повинна прислухатися до своєї совісті і прийняти для себе рішення, хто правий і як до того, що відбувається, потрібно ставитися.

Не варто забувати і про те, що Матір’ю всіх Церков є Єрусалим, звідки всі ми отримали благодать Святого Духа.

— Дорогий Владико, вітаю Вас із прийдешнім святом всіх святих Печерських, що в Дальніх печерах почивають. Преподобні отці дуже багато зробили для продовження духовного життя, радості, спасіння й розради всіх, хто приходив і буде приходити в цю святу обитель. І все, що створюється Вашими працями, трудами братії, благодійників — це найбільший дар Богу і Його Святій Церкві. Низький Вам уклін і подяка за Ваші труди. Дякую за добрі слова і настанови.

— Я дякую Вам, отець Іларіон, і всьому колективу Відділу інформації та зв’язків з громадськістю Києво-Печерської Лаври за ваші труди. Нехай Господь укріпить вас у цих трудах, і пам’ятайте, що ми повинні донести людям, що таке Церква і який сенс перебування в Церкві! І нехай збереже всіх вас Господь!

Бесіду вів архімандрит Іларіон (Мокрицький)

Редакція Відділу інформації та зв’язків з громадськістю

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.



Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: