З найперших днів існування Святої Києво-Печерської обителі для братії, як і для всіх християн, найголовнішим у житті було звершення Божественної Літургії, під час якої хліб і вино силою і дією Святого Духа перетворюються в Тіло і Кров Спасителя. Для звершення Літургії необхідні просфори і вино.

Ще преподобний Феодосій до приходу в монастир до святого Антонія допомагав місцевому священику випікати просфори. Це ділання продовжувалось і в Печерському монастирі.

Є серед подвижників нашої обителі і ті, які несли свій послух в просфорні, досягли святості і тепер моляться не тільки за тих, хто продовжує їх працю, але і за всіх, хто з вірою і молитвою прибігає до їх допомоги і заступництва, преклоняючись перед їх нетлінними мощами. Це — Никодим і Спиридон просфорники. Вони покірливо і з молитвою несли свій послух, розуміючи, яку велику справу роблять, випікаючи той хліб, який згодом стане Тілом Христовим.

Як і в перші століття християнства, як і на початку існування Києво-Печерського монастиря, так і в даний час для випічки просфор використовується тільки найкраще борошно. Тісто замішується на святій воді з додаванням солі і обов’язково повинне бути квасним.

Просфора складається з двох частин — верхньої, на якій робиться відбиток хрестової печатки із зображенням Богородиці або угодників Божих, і нижньої, що символізує Божество і Людство Ісуса Христа. Весь процес випікання просфор супроводжується молитвою. Один з учинених послушників або монахів читає акафіст або псалтир, що створює особливу молитовну атмосферу і утихомирює серце кожного струдженого.

А преподобні Никодим і Спиридон, які так потрудилися для утвердження і збереження цієї доброї справи, невидимо просять у Бога міцності душевних і тілесних сил для тих, кому відведено нести цей воістину трепетний послух.