Ігумен Власій (в миру Володимир Михайлович Бичко) народився 15 липня 1881 р. в с. Ладин Прилуцького повіту Полтавської губернії в селянській родині. Чернечий постриг отримав 13 червня 1915 р. З 14-річного віку став послушником Густинського монастиря. Паломником прибув до Києво-Печерської Лаври і з 27 червня 1899 р. залишився на випробуванні в будинку для прочан, а з 20 вересня — на послусі.

З 17 грудня 1901 р. працював в фотографії, з 27 вересня 1907 р. — келійник при будинку намісника. З 7 червня 1910 р. до кінця перебування в монастирі — фотограф. Лаврська фотографія з 1890-х тиражувала для продажу в іконних лавках фотографії з негативів, зроблених лаврськими майстрами (в 1920-ті рр. передані в Музей культів і побуту; зараз в фондах Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника). Постриг в рясофор відбувся 29 березня 1913 р., постриг в мантію звершений в церкві прп. Антонія на Ближніх печерах. 29 червня 1919 р. рукопладений в сан ієродиякона 11 вересня 1922 р. — в сан ієромонаха.

Після націоналізації лаврського майна до кінця 1928 р. працював в фотомайстерні заповідника. Більше 20 років жив і працював у корпусі № 31. В середині 1929 р. — в корпусі № 35. Після виселення з монастиря знімав кімнату на вул. Старонаводницькій, 80.

В 1929–1933 рр. — півчий лаврського церковного хору в церкві св. Ольги. У 1933–1938 рр. священик церкви у Воскресенській слободці (Київ). Вперше був випадково заарештований в поїзді в 1930 р., коли їздив провідати доглядача лаврської фотографії ієромонаха Андрія (Матюха), який служив на парафії в Липовецькому районі Вінницької області. Звільнений після чотиримісячного перебування в Харківській в’язниці.

Після введення паспортної системи в кімнаті о. Власія деякий час нелегально жило кілька лаврських ченців, яким було заборонено проживати в Києві — Наркіс (Синиця), Давид (Трібуш), Діонісій (ймовірно, Терещенко), Азарія (Надточін). Після заборони домовласниці приймати на квартирі ченців, потайки від неї взимку 1937–1938 рр. ховав у сараї безпаспортного архімандрита Валерія (Устименко).

Мав організаційні зв’язки з єпископом Іоасафом Жеваховим, який нелегально (незадовго до свого арешту) в 1936 р. був в Києві і зустрічався з о. Власієм на Старонаводницькій, 80. За показанням свідків мав зв’язки і з іншими членами так званої «контрреволюційної монархічної організації» в країні і за кордоном. У о. Власія, за даними НКВС, зберігалися документи організації.

18 квітня 1938 р. заарештований IV відділом УДБ НКВС УРСР по Київській області. По слідчій справі проходив разом з о. Кукшою (Величко). Визнав себе винним. Звинувачений Особливою нарадою при наркомі внутрішніх справ СРСР 20 вересня 1938 р. і засуджений до ув’язнення у ВТТ строком на 8 років. Помер 12 липня 1942 р. в Усольскому виправно-трудовому таборі.