(в миру Микола Михайлович Блінов)

Народився 24 січня (за ст. ст.) 1852 р. в сім’ї дворянина Казанської губернії. Хрещений 27 січня в Благовіщенському соборі Казанської губернії.

Чернечий постриг прийняв 4 серпня 1890 р.

У 1870 р. закінчив Санкт-Петербурзьку гімназію, продовживши навчання на юридичному факультеті Імператорського університету, після першого курсу залишив заняття і поступив в Костянтинівське військове училище. Після закінчення повного курсу наук в серпні 1875 р. був прикомандирований до Лейб-гвардії єгерського полку. У складі 35-ї армії брав участь у русько-турецькій війні 1876-1878 рр. За участь в бойових діях по звільненню Болгарії нагороджений орденом Святої Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість» і орденом Святого Станіслава 3-го ступеня. У 1881-1887 рр. — вихователь Нижегородського кадетського корпусу. У чині полковника подав рапорт про відставку.

У жовтні 1887 р. подав прохання про прийняття на послух в Києво-Печерську Лавру, де визначено на послух в канцелярію Духовного Собору. З 1888 р. одночасно займався коректурою книг лаврської друкарні.

Постриг в мантію був звершений в церкві прп. Антонія на Ближніх печерах. 3 травня висвячений в сан ієродиякона. З 1889 р. отець Назарій несе послух у друкарні в якості помічника, з 1 липня 1890 р. — виконує обов’язки правителя, а з 10 травня 1892 р. — правитель справ друкарні. 16 травня 1893 р. рукопокладений в сан ієромонаха, в тому ж році нагороджений набедреником, а в 1898 р. — наперсним хрестом. З 1 червня 1898 р. член Духовного Собору Лаври, член комісії з реставрації Великої лаврської церкви. Займався удосконаленням друкарської справи в монастирі; замовляв і особисто був присутній в 1898 р. при литті дзвону для Лаври на заводі Фінляндського. Був головою комісії з перевірки нотного обіходу Лаври. У 1901 р. возведений в сан архімандрита, в 1903 р. призначений екклесіархом Лаври.

У 1894 р о. Назарій передав кільце з діамантом в 2 карата на прикрасу ризи чудотворної ікони Успіння Божої Матері з проханням про вічне поминання 4-х імен найближчих його родичів.

В лютому – квітні 1906 р. звершив паломництво в Святу Землю, на Афон і в місто Бар.

За труди в Києво-Печерській Лаврі нагороджений в 1905 р. орденом Святої Анни 2-го ступеня.

У квітні 1909 р. обирається почесним членом Київської єпархіальної училищної ради, делегатом від Лаври на монашеський з’їзд, який проходив в Свято-Троїцькій Сергієвій Лаврі в липні 1909 р.

Указом Святійшого Синоду від 31 грудня 1909 р. і Київської духовної консисторії призначений четвертим вікарним єпископом Київської єпархії та настоятелем Києво-Видубицького Свято-Михайлівського монастиря. 31 січня 1919 р. хіротонізований на єпископа Черкаського, вікарія Київської єпархії. Керував Київською єпархією з кінця 1919 по 1921 р. Патріарший Екзарх Митрополит Михаїл (Єрмаков) називав владику Назарія шостим у списку наступників у разі неможливості виконувати обов’язки Екзарха.

4 квітня 1923 р. заарештований органами ДПУ одночасно з єпископами Димитрієм (Вербицьким), Василієм (Богдашевським), архімандритом Єрмогеном (Голубєвим), священиками Анатолієм Жураковським та Василієм Словачевським, які активно виступали проти обновленчества. На якийсь час Київська єпархія практично була позбавлена архієрейського очолення. Потім переведений з київської в’язниці до Москви, де втримувався в Бутирській в’язниці. Слідча справа розглядалася комісією НКВС СРСР. 24 серпня 1923 р. був звільнений.

У 1925 р. Патріархом Тихоном зведений у сан архієпископа і призначений на Тобольську кафедру У 1927-1928 рр. тимчасово керував Челябінською єпархією. У 1928 р., у віці 76 років, переїхав до Москви і перебував на спокої у Симоновому монастирі. У тому ж році пропав безвісти.