Майбутній священномученик Ігнатій Прокопович Логвинов народився в 1888 р. в с. Ново-Костянтинівка Тавричеської губернії.

Чернечий постриг прийняв 23 травня 1920 р.

На послухові в Києво-Печерській Лаврі з 1913 р. Працював в економічному відомстві слюсарем, в 20-х роках ХХ століття завідував слюсарною майстернею. 12 березня 1924 р. рукопокладений в сан ієродиякона. Станом на середину 1929 р. проживав на верхній території Лаври в корпусі № 33, к. 6. У жовтні 1929 р. в числі 138 лаврських ченців виселено з території монастиря. Деякий час проживав у м. Кам’янець-Подільському. У 30-х роках переїхав до Черкас. У ці роки в місті проживало понад 15 лаврських ченців, які продовжували підтримувати зв’язки з лаврських братством.

На момент арешту отець Інокентій знімав житло разом з лаврським ченцем Касіяном (Кузиком) за адресою: Черкаси, Стрілецький узвіз, 18; працював сторожем.

24 грудня 1937 р. був заарештований Черкаським районним відділом НКВС. Утримувався в черкаській в’язниці. Звинувачення винесено за ст. 54-10 КК УРСР. Рішенням «трійки» при Київському облуправлінні НКВС від 28 грудня 1937 р. Логвинов Інокентій Прокопович засуджений до розстрілу з конфіскацією особистих речей.

Вирок було виконано 14 січня 1938 р. У цей же день (ймовірно, вночі) розстріляні ще чотири лаврських ченця — Касіян (Кузик), Іполит (Семенов), Іустин (Таценко), Феодосій (Юзвюк).

У сонмі 104-х розстріляних священнослужителів Черкаської єпархії Ювілейним Архієрейським Собором Руської Православної Церкви (13-16 серпня 2000 р.) включений в число новомучеників і сповідників Церкви Руської, які постраждали за віру.