Як часто всі ми вдаємося до молитовного заступництва святих угодників Києво-Печерських, цілуємо ікони, на яких зображені їхні святі лики, але мало хто звертає увагу на свиток, який тримає в своїх руках один із засновників Святої Печерської обителі преподобний Антоній. «Нехай буде на місці цьому благословення Святої Афонської Гори», — читаємо ми на цьому свитку. У цих словах полягає те благословення, яке преподала нашому граду і нашій обителі Сама Преблагословенна Владичиця Богородиця.

Недарма Другим Її уділом іменується Святий Афон. Там ступала нога Пречистої Діви, там Вона проповідувала віру в Христа, Його вчення благодаті і любові. І тепер Вона обирає Своїм Третім уділом Печерську обитель.

Преподобний Антоній відправляється на Афон, і там він бажає прожити все своє життя, подвизаючись в працях і подвигах, намагаючись стати якомога ближче до Бога, відкинути все мирське і суєтне. Але він отримує інше благословення. Грецький ігумен відправляє Антонія назад на Русь. Літопис преподобного Нестора наводить слова, з якими він звернувся до Антонія: «Иди в Русь опять, и буди благословленье от Святыя Горы… яко от тебе мнози черньци быти имуть». Як справжній монах, виконуючий обітниці, які він давав перед Господом, він приймає таке благословення як послух і повертається на свою батьківщину, до себе додому, де повною мірою виконує все те, що через благословення ігумена повеліла зробити йому Пренепорочна Діва Марія.

Тут, на Київських пагорбах, він викопав печеру, навколо нього починають збиратися братія. Преподобний Антоній приніс в місто Київ благословення Афонської Гори. Це відчували всі ті, хто був поруч з ним і подвизався в Печерському монастирі тисячу років назад, цю невичерпну благодать відчувають і в даний час ті, хто несе тут свій послух. Ця благодать невід’ємно перебуває в Києво-Печерській Лаврі до цього дня.

І всі можуть з нею зустрітися. Всі, хто цього дійсно жадає, може її на собі відчути, прийняти, постаратися вмістити і зробити себе вмістилищем Святого Духа, Який наповнює серце кожної віруючої людини. Афон і Лавра — це два дома Пресвятої Богородиці. Тут Вона незримо живе, тут Вона подає зцілення і допомогу через Свої чудотворні ікони, тут саме Вона є Ігуменя і Господиня. Тут — особливі місця, в яких Вона безперервно перебуває!

І на Афоні, і в Лаврі монахи намагаються виконувати свій послух, намагаються з усіх сил молитися за мир у всьому світі, за те, щоб був мир в серцях людей, щоб всі могли примиритися, щиро і нелицемірно обійняти один одного, поцілувати і з чистим серцем сказати: «Христос посеред нас!» Звичайно, і в монастирях Святої Гори, і в Лаврі є свої уставні особливості, але це жодним чином не означає, що хтось робить щось неправильно. Навпаки, цим виражається принцип єдності віровчення і чернечої традиції в розмаїтті форм.

Не можна залишити без уваги і той факт, що мільйони паломників відвідують Святу Гору і Києво-Печерську Лавру з надією, що тут, під покровом Божої Матері, вони зможуть очиститися, наблизитися до Бога і стати співучасниками вічної радості в Царстві Христовому в майбутньому житті. Братія Лаври часто відвідують Афон, вони черпають там той величезний досвід чернечого ділання, який дбайливо зберігає багатюща афонська церковна скарбниця. З Афона прибувають монахи, щоб побачити Третій уділ Пречистої Діви, щоб, спустившись в печери, помолитися біля мощей тих, хто за цю тисячу років зміг досягти найголовнішого — святості і вічного перебування в Царстві Отця Небесного у Престолу Творця.

Безліч святинь, які знаходяться на Святому Афоні, були привезені для поклоніння в Лавру, і кожна людина могла помолитися біля них. Багато людей отримали зцілення і ту благодатну допомогу, яку вони шукали.

Духовний зв’язок Святої Гори і Києво-Печерської Лаври ніколи не переривався, не буде перериватися він і надалі. Пресвята Діва, Яка керує обома Своїми уділами, збереже їх і надалі, безперестанно покриваючи Своїм заступництвом у Престолу Її Сина і Спасителя нашого Ісуса Христа.

Публікації на сайті Лаври, присвячені Горі Афон